«Яків Гніздовський: український графік, живописець, кераміст, мистецтвознавець»

(До 100-річчя з дня народження)

Мистецтвознавці й звичайні шанувальники малярства і графіки впродовж багатьох років були змушені мовчати про те, що серед українців за кордоном є геніальні творці. Серед них – наш земляк художник-графік Яків Гніздовський, який народився в 1915 році в селі Пилипче Борщівського району на Тернопільщині. Навчався в Пилипче, а потім в Чортківській гімназії. Навесні 1934 року його заарештувала польська поліція за приналежність до українського національного підпілля. Але суд його виправдав, і він вирушив до Львова здобувати мистецький фах. Талант молодого графіка належно оцінив митрополит Андрей Шептицький, який добре знався на мистецтві, а тому й надав Гніздовському стипендію для продовження художньої освіти у Варшаві, в тамтешній Академії мистецтв. Початок Другої світової війни й окупація Польщі погнали юнака на південь Європи. Спочатку було короткотривале і безплідне перебування в Римі, а невдовзі Гніздовський переїздить на Балкани, вступає до Загребської академії мистецтв. У 1944 році переїздить до Мюнхена. У 1949 році емігрував до США. Уже в 1950 році до Якова Гніздовського прийшов перший успіх – Міннеапольський інститут мистецтв на одній із виставок відзначив другою премією його дереворіз «Кущ». Перший його вернісаж 1954 року в Нью-Йорку привернув увагу вибагливої американської критики. У 1956-1958 рр. Я. Гніздовський перебуває у Франції й організовує власні виставки у Парижі. Після Франції повертається до Нью-Йорка, де знову зайнявся дереворізами. Від 1960 року розпочався зрілий період його творчості. Восени 1985 року Я. Гніздовський планував свою виставку в Торонто, куди за 600 км вирушив автомобілем, а повернувшись назад, отримав інфаркт і через кілька днів 8 листопада помер у шпиталі. Був похований у колумбарії єпископальної катедри св. Івана Богослова в Нью-Йорку. «Перепоховайте мій прах у Львові» - просив він у своєму заповіті. Це останнє побажання з різних обставин вдалося втілити аж через 20 років – 5 листопада 2005 року прах Якова Гніздовського привезли з США й урочисто перепоховали на Личаківському цвинтарі у Львові.

На сесії обласної ради прийнято рішення оголосити на Тернопільщині 2015 рік Роком видатного художника Якова Гніздовського.

Вандзеляк, Г. У рамках «Року Якова Гніздовського» / Г. Вандзеляк // Свобода. – 2015. – 30 січ.

Виставку робіт художника, графіка, кераміста Якова Гніздовського презентували в обласному краєзнавчому музеї. Мистецькі твори Гніздовського прикрашали навіть кабінет президента США Джона Кеннеді у Білому домі, зокрема його картини «Зимовий пейзаж», «Соняшник». Виставка художника триватиме у музеях Бережан, Бучача, Кременця, Почаєва, Зборова, Чорткова та Теребовлі впродовж року. Завершення цього туру відбудеться у вересні в Борщівському краєзнавчому музеї, де й проведуть науково-практичну конференцію «Яків Гніздовський і Тернопільщина».

Джулай, Д. Мистецтво як заперечення хаосу / Д. Джулай // Літературна Україна. – 2012. – 27 верес.

Ім’я художника довго лишалося маловідомим в Україні, але хто зазнав прижиттєвої слави за кордоном. На жаль, митець не дожив до часу коли його творчість стала відомою в Україні. Лише 1990 року відбулася перша виставка творів мистця. У Київському музеї українського мистецтва було влаштовано виставку 50 творів графіки майстра, яка потім побувала у Львові і Тернополі. Дружина мистця, пані Стефанія, подарувала всі 50 естампів Україні.

Дуда, І. Яків Гніздовський. Повернення мистця / І. Дуда // Літературний Тернопіль. – 2015. - №1. – С. 128 - 132.

Яків Гніздовський належав до тих мистців української діаспори, які малювали ікони для іконостасів. Хоча сакральне мистецтво було не головним у його творчості. У 1981 р. українська парафіяльна громада м. Кергонксон (штат Нью-Йорк) замовила йому іконостас для нової дерев’яної церкви Св. Трійці, зведеної за проектом Радослава Жука, модернової за архітектурною формою. Майстер сам проектував іконостас. Усього в іконостасі – 27 ікон роботи Я. Гніздовського; він поєднав давні стилі готики і ренесансу. В іконах було дуже мало від популярного в Америці псевдовізантизму, тому новаторське малярство мистця сприйняли неоднозначно. Несправедлива критика з боку парафіян стала болючою раною автора в останній рік його життя.

Золотнюк, А. Яків Гніздовський – абсолютний художник / А. Золотнюк // Вільне життя. – 2015. – 4 лют.

В обласному краєзнавчому музеї відбулася конференція та відкрили виставку робіт Якова Гніздовського. Ці заходи дали можливість ближче доторкнутися до багатої творчої спадщини майстра і непересічну нагоду пізнати племінника графіка – Якова Івановича Гніздовського, який нині мешкає у Чернівцях, де займається дизайном і реалізовує себе у живописі.

Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2015 рік: бібліогр. покажч. Вип. 25 / департамент культури, релігій та національностей Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка; уклад. М. Пайонк; кер. проекту та наук. ред. В. Вітенко; ред.: О. Раскіна, Г. Жовтко. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2014. – 144 с.

Я. Гніздовський виявив себе і як вдумливий автор есе про суть образотворчого мистецтва взагалі та українського зокрема. Його спостереження й роздуми вийшли в м. Нью-Йорку окремою книжкою «Гніздовський: малюнки, графіка, кераміка, статті» (1967). Усе життя цікавився книжковим знаком, зробив багато екслібрисів. Збірка створених ним екслібрисів вийшла друком 1986 року. У 1975 році вийшов англійською мовою класифікаційний альбом-каталог графічних праць під назвою «Дереворізи Жака Гніздовського: 1944-1975». Він розробив проект і створив за ним нову українську абетку. Митець оформив збірник «Львів», титульні сторінки журналів «Сучасність», «Авангард», книг «Історія русів», «Козаки в Московії».

Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2010 рік: бібліогр. покажч. / уклад. М. Друневич; ред. О. Раскіна. – Т.: Підручники і посібники, 2009. – 112 с.

За життя митець організував понад 150 персональних виставок майже на всіх континентах світу. Репродукції його картин вміщено у книгах «Яків Гніздовський: дереворізи 1944-1975» (1976), «Яків Гніздовський: малюнки. Графіка. Кераміка. Статті» (1967), «Яків Гніздовський: екслібрис» (1986).

Пенькало, І. Гравюри українського художника прикрашають Білий дім / І. Пенькало // Урядовий кур’єр. – 2015. – 24 січ.

У статті розповідається про життєвий і творчий шлях Якова Гніздовського. Його гравюри знайшли достойне місце і в мистецькій колекції Нельсона Рокфеллера; в Оксфордській бібліотеці, в Англії; Мистецькій галереї м. Вінніпега, що в Канаді; в Університеті Св. Івана в Амстердамі; в Мистецькій колекції видавництва «Сідней», м. Йоганнесбург (Південно-Африканська Республіка); в Музеї художньої академії м. Загреба в Хорватії.

Степовик, Д.В. Пробуджені царівни Якова Гніздовського / Д.В. Степовик. – К.: Атлант ЮЕмСі, 2007. – 63 с.: іл.

У нарисі висвітлюється життєвий і творчий шлях Якова Гніздовського. Він здобув визнання в царинах малярства й графіки. Його твори зберігаються майже в 30 музеях і бібліотеках світу. Залишив близько 30 рукописів, критичні статті, оповідання, п’єси, фейлетони. Він створив понад 20 скульптур, 140 книжок і понад 20 періодичних видань.

Тернопільський енциклопедичний словник / передм. Г. Яворського . – Тернопіль: ВАТ ТВПК «Збруч», 2004 – . Т.1: А-Й. – 2004. – 696 с.

Яків Гніздовський отримав нагороди Асоціації американських митців (1959,1963), 1-й приз на Бостонській виставці художників (1961) та ін. Член Асоціації американських художників-графіків, Української академії наук і мистецтва, Українського літературно-мистецького клубу, Українських художників асоціації США.

Шевчук, С. «Пробуджені царівни» Якова Гніздовського / С. Шевчук // Золота Пектораль. – 2008. – №3-4. – С. 141-143.

У цій статті перевага надається графіці Гніздовського. 60-ті роки були для художника періодом інтенсивної роботи над дереворізами. Тематикою нових дереворізів були переважно флора і фауна, рідше краєвиди і зовсім мало людина. Митець нарешті знайшов свої «сплячі царівни» і наполегливою працею повернув зі сну, надаючи їм своєрідного рішення. «По довгих пошуках я в кінці знайшов і мотив, і здається, також дорогу до нього. Роками шукав за ними всюди, а знайшов у моїй власній кімнаті, у власній кухні, у власному коридорі, і на розі власної вулиці. Все це було біля мене, але немов сховане під мрякою мого зору. Це були мої «сплячі царівни».

Підготувала бібліограф читального залу З. Мороз.