Серія «Їх імена пов’язані з Бережанщиною»

ІЗ КОГОРТИ НЕСКОРЕНИХ

(До 155 – річчя від дня народження Тимотея Старуха)

Тимотей Старух народився 27 лютого 1860 року у селі Бережниця Вижня (повіт Ліско, Сяноцьке воєводство). Батько Тимотея, Михайло Старух, був заможним селяни¬ном. 1848 року він став послом до австрійського парламенту, а 1861 року – послом до Крайового Сейму, хоча був неписьменний. В сім’ї було 14 дітей. Наймолодшим був Тимотей. Початкову освіту він здобув у місцевого дідича, де навчався разом з його дітьми.

1884 року Тимотей Старух був призваний на службу в армію. Після завершення служби пішов працювати в жандармерію жандарм-ським вахмістром. Під час служби Тимотей Старух від¬крито захищав українське селянство від утисків тодішньої влади, за що змушений був залишити службу. 1896 року він по-селяється у Слободі Золотій Бережанського повіту. Тут у Тимотея Старуха починається новий етап його життя – етап політичної боротьби за права і волю українського народу.

Читальня «Просвіти» у с. Слобода Золота, заснована Т. Старухом, об’єднувала навколо себе 132 просвітян. Він незмінно обирався головою просвітянської читальні з часу її заснування. 1908 року за ініціативою Т. Старуха в с. Слобода Золота було органі¬зовано пожежно – гімнастичне товариство «Січ». Т. Старух також був почесним членом студентського гуртка «Секція Українсько¬го Студентського Союзу».

1900 року Тимотей Старух висуває свою кандидатуру на місце посла Галицького сейму. Але ці вибори він програв.

На захист авторитету і гідності Т. Старуха виступило галицьке селянство. 10 грудня 1900 року кандидатура Т. Старуха була затверджена «Народним Комітетом» у місті Львові на виборчий округ Тернопіль – Збараж – Золочів – Перемишляни – Бережани. 13 грудня 1900 року в Галичині відбулися вибори послів до Державної Думи . Від українців послом був об-раний лише д – р Андрій Кось.

Незважаючи на те, що Тимотей Старух не був обраний послом, він продовжував і надалі свою діяльність з відстоювання національних прав та свобод українського населення Східної Галичини.

Тимотей Старух з новою силою розгорнув політичну діяль¬ність на виборах до австрійського парламенту 1907 р. Завоювавши підтримку багатьох селян і частини інтелігенції ще на минулих ви¬борах, він був висунутий від Бережанського повіту кандидатом у депутати рейхсрату.

У передвиборчій компанії Т. Старух стикається з майже анало¬гічними труднощами виборів 1900 року. Найголовніша з них – опір частини інтелігенції, яка висунула кандидата у посли адвоката Костя Левицького. Прибічники Левицького вимагали від Старуха зняти свою кандидатуру. Але на протест селяни зібрали в Бережанах 15–ти тисячне народне віче і підтримали кандидатуру Тимотея Старуха. Такі ж віча на підтримку свого кандидата збирали селяни і на всій території Бережанського повіту – 29 березня в Біщі – понад 1000 селян; 26 березня 1907 в Стриганцях – до 2 000 людей; 28 березня у Вербові, де Тимотей Старух виголосив промову про суспільний та політичний устрій держави та особливу увагу зосередив на обговорен¬ні Конституції Австрійської держави.

За результатами виборів 1907 року до Державної Ради від Гали¬чини було обрано 32 українці, серед яких і Тимотей Старух – від національно – демократичної партії.

Під час ХХ сесії Віденського парламенту (з 20 жовтня 1909 року до 30 березня 1911 року) Т. Старух знову обраний у комітет з боротьби зі злиднями. У період ХХІ сесії рейхсрату Т. Старух проявляє себе найактивніше:

26 липня 1911 р. – обраний до комітету боротьби з епізоотіями;

13 жовтня 1911 р. – обраний до сільськогосподарського комітету;

21 жовтня 1913 р. – до комітету з боротьби зі злиднями.

6 серпня 1914 р. була створена єдина бойова управа Українських Січових Стрільців. Очолити Легіон УСС пропонували Т. Старуху, але через стан здоров’я він відмовився.

Оскільки Т. Старух був послом до Австрійського парламенту, то з наступом російських військ на захід, він і його сім’я опинилися під загрозою арешту. 15 червня 1915 р., за доносом москвофіла В. Дудикевича, Т. Старух і його син були заарештовані та вислані до Сибіру, де перебували в м. Ядринь до травня 1917 р. У травні 1917 р. Тимотей Старух із сином повернулися в м. Київ.

Із проголошенням Західно – Української Народної Республіки Т. Старух опинився у вирі політичних подій.

З 11 листопада 1918 р. до липня 1919 р. Т. Старух працює бур¬гомістром м. Бережани, а також членом ради при повітовому комісарі¬аті. 15 листопада 1918 р. його обрано членом повітової каси місцевої кредитної спілки. Крім того, Т. Старух займався ще й публіцистичною діяльністю - редагував часопис «Бережанський вісник».

З відходом на Схід військ Української Галицької Армії сім’я Старухів переїжджає з Бережан до Тернополя, а Т. Старух з військами УГА відходить до Кам’янця – Подільського. У 1920 р. його заарештува¬ли жандарми польської армії у Орині неподалік від Кам’янця – Подільського. Перебував у в’язниці в Бережанах, а згодом у Львові. Перенесені труднощі воєнних доріг, тяжке переживання у зв’язку з крахом надій на вистояння молодої Української держави, боротьба проти окупантів, в’язниці підірвали здоров’я Т. Старуха. Він помер 2І квітня І923 року.

Родина Старухів глибоко пошанована у Бережанському краї: за заслуги перед бережанцями Тимотею Старуху посмертно надано ім'я почесного громадянина міста Бережани, одну із вулиць міста названо вулицею Родини Старухів.

А ще, як данину пам'яті про визначну громадсько –просвітницьку та політичну діяльність і вагомий внесок у національно – визвольну боротьбу українського народу засновано щорічну премію Тимотея та Ярослава Старухів — у галузі літератури, за громадсько –просвітницьку діяльність.

Щоб більше дізнатися про політичну та громадську діяльність Тимотея Старуха, радимо прочитати:

Дорош, Є. Тимотей Старух [Текст] / Є. Дорош; ред. Б. Новосядлий; рец. П. Бубній. – Тернопіль: Горлиця, 1996. – 39 с. – (Визначні постаті Тернопілля).

Левицький, К. Історія політичної думки галицьких українців 1848 – ¬1914 рр. [Текст] / К. Левицький. – Львів: Накладом власним з друкарні оо. Василіан у Жовкві, 1926. – 736 с.

Малик, Я. Історія української державності [Текст] / Я. Малик, Б. Вол, В. Чуп¬рина. – Львів: Світ, 1995. – 248 с.

Михальський, Ю. Польська суспільність та українське питання у Га¬личині в період сеймових виборів 1908 р. [Текст] / Ю. Михальський. – Львів: Каменяр, 1997. – 46 с.

Мицько, В. Політична та громадська діяльність Тимотея Старуха [Текст] / В. Мицько; наук. кер. М. М. Аліксієвець; рец. М. В. Грищук, О. А. Полянський, В. Д. Шепетюк. – Тернопіль, 1999. – 44 с.

Савчук, В. Тимотей Старух – трибун державотворення[Текст] / В. Савчук. – Бережани: Бережанська районна друкарня, 2009. – 52 с.

***

Від легенди до сьогодення: роки, події, люди... [Текст]: Про Тимотея Старуха (1860–1923) – видатного українського політичного діяча // Гайдукевич Я. Золота Слобода. – Т., 2000. – С. 18–28.

Грещук, Г. Народний трибун Тимотей Старух, або як колись парламентарі дбали про своїх виборців [Текст] // Свобода. – 2000. – 8 серп.

Колінець, В. Перший селянський посол [Текст] : [про Т. Старуха] / В. Колінець // Свобода. – 2010. – 9 квіт. – С. 5.

Левицький, К. Тимотей Старух [Текст] / К. Левицький // Левицький, К. Українські політики Галичини / К. Левицький. – Т., 1996. – С. 161–162.

Павлишин, О. Старух Тимотей (27. 11. 1860–21. 04. 1923) – український громадсько – політичний діяч [Текст] / О. Павлишин // Підкова, І. З. Довідник з історії України / І. З. Підкова, Р. М. Шуст. – К., 1999. – С. 261.

Савчук, В. Провісник незалежності [Текст] / В. Савчук // Віночок тернових доль. – Бережани, 1993. – С. 3 – 24.

Савчук, В. Феномен Тимотея Старуха [Текст] / В. Савчук // Бережанське віче. – 2008. – 17 жовт.

Тимотей Старух [Текст]: [громадський і політичний діяч краю початку ХХ ст.] // Бережанщина у спогадах емігрантів. – Тернопіль, 1993. – С. 36–39.

Тимотей Старух [Текст] // Український енциклопедичний словник – календар / упоряд. Я. Вікалюк. – Т., 2003. – С. 207.

Штокало, В. Старухи – родина громадсько – політичних і культурних діячів [Текст] / В. Штокало, Л. Щербак // ТЕС. – Т., 2008. – Т. 3 : П–Я. – С. 337–340.

Підготувала: бібліограф методично – бібліографічного відділу В. М. Палій