«Ідеальний голос трагічної душі»

Леся Українка, чиє 145-річчя ми святкуємо цього року, здобула найпочесніше ймення поетеси народної, талант якої поєднав гаряче серце громадянина і світлий розум філософа з жіночою ніжністю та грацією. Багатогранний талант Лесі Українки виявився у найрізноманітніших сферах літературної праці – вона була ліриком, драматургом, прозаїком, літературним критиком і публіцистом, перекладачем і фольклористом.

Народилася Леся Українка (Лариса Петрівна Косач). 25 лютого 1871 р. у Новограді-Волинському в родині, де панували патріотично-національні настрої. Її матір’ю була українська письменниця Олена Пчілка, батьком – Петро Антонович Косач, що служив головою З'їзду мирових посередників, рідним дядьком – Михайло Драгоманов, який іноді підписував свої матеріали псевдонімом «Українець». Звідси і походило літературне ім’я Лесі, яка обожнювала дядька. Дівчинка до п’яти років навчилася читати. Перший вірш написала в неповні десять років під враженням гіркої звістки про арешт і заслання її тітки О.А. Косач.

Перший сплеск таланту був ліричним і одночасно мужнім. А через рік трапилася біда. Захоплена фольклором дівчинка багато годин простояла, спостерігаючи за обрядом хрещення води на річці Стир, і сильно застудилася. Промерзлі ноги, запалення суглобів, висока температура, як виявилось, були злими передвісниками «Тридцятирічної війни» з туберкульозом, який услід за кістками уразив легені і нирки, довів до недокрів’я. Змучене болями, зранене операціями, витяжками, гіпсом, милицями тіло – а в ньому незломлена, чиста душа.

З 1882 року хвороба почала стрімко розвиватись – опухала рука. У жовтні цього ж року була проведена операція. Лесю « хлороформували» і витягнули з кисті лівої руки дві кісточки, вражені туберкульозом. Недуга не дала змоги продовжувати освіту. Дівчинка була змушена припинити заняття на фортепіано. Саме тоді дедалі більше уваги вона почала приділяти опануванню іноземних мов.

Коли Лесі виповнилося 13 років, у журналі був опублікований її вірш «Конвалія». Відтоді і розповсюдилися по всьому світу прекрасні поетичні рядки. Та хвороба й надалі прогресувала. В 1899 р. провели чергову операцію в Берліні. Після складних операцій Леся вирушала відновлювати сили до Одеси, Ялти, Тифліса, Кутаїсі, за кордон – в Болгарію, Німеччину, Італію, Єгипет. Ще 1897 р. в Ялті Леся зустріла білоруського журналіста Сергія Мержинського. Ця зустріч відразу спалахнула шаленим коханням – листи, короткі зустрічі…Її обранець навіть приїздив до Гадяча, до Лесиної матері. Але вже в лютому 1901 р. у Мінську С. Мержинський помер від туберкульозу легень на руках Лесі. Важким ударом для тендітної хворої дівчини була і смерть брата Михайла в 1903 р. Але вона мужньо тримала удари долі. Підтримували її родичі, товариші – серед них була відома буковинська письменниця Ольга Кобилянська, з нею можна було говорити про все, не боячись наштовхнутись на нерозуміння чи осуд. Також велику роль і в житті Лесі відіграв Климент Квітка, що 1907 р. став її чоловіком.

За свої нещадні і волелюбні вірші Леся Українка довгі роки знаходилася під негласним наглядом поліції, а в 1907 році навіть була арештована. Вона жила вірою в справедливу соціальну перебудову суспільства, в якому український народ і його мова будуть вільними.

Тим часом з 1909 р. стан Лесиного здоров’я погіршився. Та незважаючи на важкий фізичний стан, письменниця саме за останні 4-5 передсмертні роки створила свої геніальні «Лісову пісню», «Кам’яного господаря», «Оргію», «Триптих».

В червні 1913 року здоровя Лесі різко погіршилося, - поетеса поривалась писати, але кволі руки не тримали перо. Тихим голосом вона диктувала матері план драматичної поеми, основним мотивом якої знову мала бути боротьба за визволення людини, і знову жевріла в ній надія: «Може настануть кращі часи»…У липні стан птсьменниці став ще гіршим, загострились проблем из нирками, і 1 серпня (19 липня) 1913 року Леся Українка померла в Грузії у містечку Сурамі. Життя її обірвалось у злиднях, далеко від України. Обірвалось під час могутнього злету духу, що, здається наблизився до апогею розуміння незліченних сутностей драми людського життя, здолавши рамки хворого тіла.

Творчість Лесі Українки настільки багатогранна і плідна, що іноді навіть не віриться, що прожила вона лише 42 роки. Світова література не може назвати іншого письменника з таким талантом, щирим і самобутнім голосом, полум’яним серцем і мудрим розумом.

«…Ти чуєш, як бринить струна якась тремтяча? Тремтить в глибині і б’ється враз зі мною: «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!» - писала Леся Українка. Вона завжди з нами. Своїм життям. Своєю творчістю.

Жулинський, М. Слово і доля: навч. посібник / М. Жулинський. – Київ: Видавництво А.С.К., 2006. – 640 с.; іл.

У книзі українського літературознавця, політичного і громадського діяча, професора Миколи Жулинського здійснено ґрунтовний систематизований аналіз творчості яскравих українських письменників – від Сковороди до Стуса ( в тому числі Леся Українка), що дає можливість простежити важкий і довгий шлях національного образного слова кількох віків. Літературознавчі матеріали про митців доповнено їхніми творами, цікавими ілюстраціями.

Забужко, О. Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій / О. Забужко. – Київ: Факт, 2007. – 640 с.; іл.

Книжка Оксани Забужко – це вражаюча інтелектуальна подорож крізь віки, культури й конфесії в пошуках «України, яку ми втратили». Ключем до неї стає розкритий «код Лесі Українки». Аристократка і єретичка, спадкоємиця древнього лицарського роду і продовжувачка гностичної традиції, ця найвидатніша з українок залишилася незрозумілою в радянській Україні і майже незнаною широкій публіці – в Україні незалежній. Відповіддю на це питання стає велика історична драма «прихованої війни», яку авторка з притаманною їй відвагою виносить із забуття і, на багатющому літературному й історичному матеріалі, відновлює на повен зріст.

	Костенко, А. Леся Українка / А. Костенко, упоряд. В.П. Сичевський. – Київ: А.С.К., 2006. – 512 с.
	Книга розповідає про долю і звитягу Лесі Українки – людини надзвичайної навіть серед рівних їй за геніальністю. Уявлення про багатогранність легендарної постаті дає вдале поєднання відомої повісті Анатоля Костенка з листами та іншими документальними матеріалами, пов’язаними із життям і творчістю великої поетеси.

	Огнєва, О.Д. Східні стежки Лесі Українки / О.Д. Огнєва. – 2-ге вид., перероб. й доп. – Луцьк: Волин. обл. друкарня, 2008. – 240 с.
	Книга містить твори Лесі Українки на східні сюжети, її переспіви Рігведи та давньоєгипетських ліричних пісень, переклади віршів поетеси китайською, таджицькою, татарською, грузинською мовами, а також статті, що присвячені їм, у супроводі ілюстрацій.

100 великих українців. – Київ: Арій, 2008. – 496 с.

Ця книга містить 100 коротких біографічних нарисів видатних земляків, представників найрізноманітніших верств суспільства – мислителів, письменників, учених, митців, чиїми зусиллями впродовж віків творилася українська культура. У книзі є стаття про Лесю Українку, чия творчість дуже багатогранна і плідна. Світова література не може назвати іншого письменника з таким талантом, щирим і самобутнім голосом, полум’яним серцем і мудрим розумом.

Українка, Л. Вірші. Драматичні поеми / Л. Українка, худож.-оформлювач І.В. Осипов. – Харків: Фоліо, 2005. – 351 с.

До видання увійшли вибрані вірші, поеми та драматичні твори Лесі Українки.&&&&&Головна героїня поеми «Бояриня» — вільнолюбна українська дівчина, яка виростала серед широких степів, чемних і чесних людей, що визнавали права іншого та знали свою людську цінність. Вона звикла до атмосфери взаємної довіри і доброзичливості, поваги до жінки та дівчини. Оксана переконана в незалежності своєї землі. Потрапивши в чужу землю, вона поступово починає задихатися від почуття пригнобленості, знецінення кожної людської особистості, зневаги до жінки. Особливо ж Оксану турбує те, що вона ніби зреклася своєї батьківщини, рідних, не може допомогти багатостраждальній українській землі.

Українка, Л. Поезія. Драматичні твори / Л. Українка. – Київ: Наук. думка, 1999. – 384 с.

Однією з перших спроб поетеси у жанрі драматичної поеми стала лірико-драматична поема «Одержима», написана на основі євангельського мотиву — вчення Ісуса Христа про любов до ближнього, незважаючи на те, чи він друг, чи ворог. Міріам, яка любить Месію, не може змиритися з байдужістю, лицемірством, безтурботністю людей, які завдають болючих ударів Учителеві. Одержима високим духом справжньої любові, Міріам не може сприйняти проповідей Месії любити ворогів. Для неї «тихий усміх фарисея» гірший за «скорпіона злого», їй бридка не так сама отрута, як все «оте гнучке, підступне тіло». Жінка проймається ненавистю до всього облудного й фальшивого.

Українка, Л. Оргія: драматичні поеми / Л. Українка. – Київ: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001. – 772 с.

У драматичній поемі «Оргія» поетеса підняла важливі проблеми, що їх наші сучасники окреслили як філософію національної честі та філософію національного поневолення. Не менш важливим є погляд на цей твір з позицій постколоніальної критики, оскільки незалежна Україна стоїть сьогодні перед складною дилемою політично-економічно-культурної деколонізації. У поемі змальовано два протилежні світи: світ римської метрополії з її сумнівними цінностями і світ упокореної Еллади. Це час, коли Рим здобув повну політичну й економічну перемогу над Грецією, сюзерени почуваються на завойованій землі вільно і впевнено. Тепер перед імператорськими можновладцями стоїть нелегке завдання духовного упокорення еллінів. Кожен бачить це по-своєму.

	Українка, Л. Сім струн: лірика / Л. Українка, упоряд., авт. передм. та пер. груз. мовою Р.Ш. Чілачава. – Київ: Дніпро; Тбілісі: Сакартвело, 1991. – 204 с.
	До збірки увійшли вибрані поезії Лесі Українки в оригіналі та в перекладі грузинською мовою.

	Українка, Л. Усі твори в одному томі / Л. Українка, передм. М. І. Литвинця. – Київ: Перун, 2008. – 1376 с.
	У книжці подано лише літературні твори – поезія та проза. Усі відомі вірші, поеми та драми, поетичні переклади з російської, польської, німецької, французької, з давньої індійської і єгипетської; незавершені твори, фрагменти, плани. Немає листування, критичних статей «лесекритиків» та «лесезнавців».

	Хорошевський, А.Ю. Проект «Україна». Галерея національних героїв / А.Ю.Хорошевський. – Харків: Бібколектор, 2012. – 410 с.
	У книзі представлені нариси найяскравіших особистостей минулого та сучасності, які своєю працею та талантом прославляли країну. Серед них і Леся Українка – видатна поетеса і драматург, перекладач, літературний критик, фольклорист, громадський і культурний діяч.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Леся_Українка

www.ukrlit.vn.ua/biography/ukrainka.html

www.l-ukrainka.name/uk/Verses.html

www.ukrtvory.com.ua/ukrai.html

https://www.youtube.com/watch?v=B0HfZ_aQ36Y

www.dinternal.com.ua/topics/lesya-ukrainka/

https://uk.wikiquote.org/wiki/Леся_Українка

www.litopys.com.ua/encyclopedia/viznachn-storichn.../lesya-ukra-nka/