«МОНУМЕНТАЛЬНА ШЕВЧЕНКІАНА НА БЕРЕЖАНЩИНІ»

202 р. від дня народження Тараса Шевченка. Мультимедійна презентація

По тому, як нація шанує своїх визначних діячів, судять про її культуру. В наш час однією з найвищих точок визнання величі людини є присутність цієї постаті у вигляді бронзового чи кам’яного зображення на площах столиці, міст, маленьких містечок й сіл. В українського народу багато визначних осіб, котрі зробили вагомий внесок у розвиток нашої країни. Підтвердженням шанобливого ставлення до цих людей і є численні їм пам’ятники. Проте найбільшу кількість монументальних споруд було створено Тарасові Григоровичу Шевченку. Сьогодні у світі встановлено близько 1384 пам’ятники. Найбільше їх – в Україні (1256). На території Тернопільської області нараховується 171 пам’ятний знак Кобзареві. Велика кількість монументів постало відразу після здобуття Україною незалежності – 91 пам’ятник. В Бережанському районі налічується вісім погрудь і два пам’ятники і в кожного своя історія.

Бережанська міська рада, м. Бережани, площа Ринок, 1, 1992 р.
	Скульптура – карбована мідь, постамент – граніт. Скульптура – 4 м, постамент – 0.8 м. Скульптури Микола Посікіра та Любимир Яремчук; архітектор – Василь Каменщик. Ще в 1988 р. райвиконком прийняв позитивне рішення, котре через півроку затвердила Верховна Рада, згідно з яким у місті було створено оргкомітет зі спорудження пам’ятника. Тоді ж почалося збирання добровільних пожертв на бронзовий пам’ятник поета. Митці працювали три роки. І ось пам’ятник постав у першу річницю проголошення незалежності України в 1992 р.

Божиківська сільська рада, с. Божиків, 1999 р.
	Погруддя, постамент – бетон. Погруддя – 0, 92 м., постамент – 1,7 м. Ініціатором і спонсором спорудження пам’ятника Т. Шевченкові виступила громада села. Скульптор – Богдан Дячук, житель сусіднього села Литвинів, майстер – каменотес. Пам’ятник постав в 1999 р.

Божиківська сільська рада, с. Волощина, 2007 р.
	Погруддя – гіпс, постамент – камінь, цегла. Погруддя – 2,2 м. У селі Волощина відкриття пам’ятника відбулося восени 2007 року. Скульптором був також Богдан Дячук.

Вербівська сільська рада, с. Вербів (біля школи), 1964 р.
	Масове виробництво. Погруддя – гіпс, постамент – камінь-пісковик. Погруддя – 0,5 м, постамент – 2 м. Погруддя Шевченка було виготовлене у 1960-61 рр. в Бучацькому районі тамтешніми умільцями, імена яких не встановлені. Привезене погруддя спочатку встановили на постаменті в центрі села, де перед тим стояла фігура святої Анни, знята за наказом «зверху». Коли ж збудували приміщення нової школи, то у її дворі у 1983 р. встановили новий бюст поета, але людям цей бюст не припав до душі. То ж нове погруддя перенесли в коридор школи, де обладнали відповідний куток. А перший бюст Кобзаря переставлено на постамент у подвір’ї школи. На звільненому постаменті в центрі села зайняла місце фігура святої Анни.

Жуківська сільська рада, с. Гиновичі (біля школи), 1999 р.
	Погруддя, постамент – тонований бетон. Постамент – 2.4 м, погруддя – 1,5 м. Скульптор – умілець Володимир Красновський, уродженець с. Куропатники, на прохання гинівчан виконав погруддя поета із великим старанням у стислий термін. 14 жовтня 1999 року відбулося відкриття й освячення пам’ятника Т. Шевченку.

Жуківська сільська рада, с. Жуків (біля автобусної зупинки), 1964 р.
	Робота самодіяльних майстрів. Погруддя – гіпс, постамент – камінь-пісковик. Погруддя – 0,5 м, постамент – 2 м. Пам’ятник в Жукові, що постав у 1911(14) з ідеї І. Франка, щирих побажань громади ближчих сіл та з таланту скульптора В. Бідули, мав короткий вік. Уже в 1919 році над ним поглумилися польські жандарми, а в роки другої світової війни знищили зовсім. Жуківський умілець-каменяр Григорій Лещук виготовив нове погруддя, але і його спіткала така ж доля. Втретє Шевченко повернувся на призначене місце пошанівку у 1964 році.

Куропатницька сільська рада, с. Куропатники, 1991 р.
	Скульптура, постамент – бетон. Скульптура – 3 м, постамент – 2,5 м. У серпні 1990 р. на місці спорудження пам’ятника встановили пам’ятний знак – камінь. Замість традиційного напису на постаменті увічнили, як гасло, слова-заклик поета: «Обніміться ж, брати мої, Молю вас, благаю!» - із поеми «І мертвим, і живим, і ненародженим…». Архітектором пам’ятника поету був Ілько Терновий, який подав думку, що Шевченко в селі має постати у повний зріст, «так само, як встала Україна». Відкриття й освячення фігури поета відбулося 3-го листопада 1991 року.

Курянівська сільська рада, с. Куряни ( біля школи), 1962 р.
	Реставровано 1988 року. Погруддя – карбована мідь, постамент – бетон, дерево. Погруддя – 1,7 м, постамент – 2,65 м. В 1964 р.(1962) постало гіпсове, покрите бронзовою емульсією, погруддя поета на двометровому постаменті. Недоглянуте погруддя за кілька років потріскало, і незабаром залишився лише постамент. Пам’ятник було реставровано (скульптор Микола Невеселий). Його відкриття й освячення відбулося в 1988(89) р.

Нараївська сільська рада, с. Нараїв.
	Скульптор - М. Лозинський. Погруддя – карбована мідь, постамент – бетон. Погруддя – 1,5 м, постамент – 2 м. На зібрані громадою кошти було замовлено погруддя поета у Львівській скульптурно-керамічній фабриці. І в 1994 р., в суботу перед Зеленими святами, відбулося урочисте відкриття пам’ятника Кобзареві.

Тростянецька сільська рада, с. Тростянець, 1991 р.
	Погруддя – карбована мідь, постамент – цегла, бетон, камінь. Погруддя – 1м, постамент – 2,3 м. Пам’ятник встановлено в центральній частині Тростянця – біля школи і Народного дому. Замовляли погруддя поета у Львові. Скульптор Роман Терех постарався виготовити бюст до 550-ти річчя Тростянця - до 14 жовтня 1991 р., коли й відбулося його встановлення, відкриття й освячення.