Левко Лепкий – співець та літописець стрілецької слави

(Рекомендаційний список літератури)

Всебічно талановитий, Левко Лепкий був композитором і художником, прозаїком і драматургом, журналістом і редактором, видавцем і громадським діячем, патріотом-державником і невтомним трудівником.

Народився Левко Лепкий 7 грудня 1888 року в селі Поручин Бережанського району в сім’ї священника Сильвестра Лепкого та Домни з Глібовицьких.

Після початкового домашнього навчання Левко Лепкий продовжив учитися в славнозвісній Бережанській гімназії, де став активним учасником таємного гуртка «Молода Україна». Закінчивши успішно навчання, 1909 року Левко, ідучи слідами свого діда та батька, записується на теологічний факультет Львівського університету, а згодом переходить на правничий. Проте невдовзі переїжджає до Кракова, де вивчає рисунок і малярство в місцевій академії мистецтв.

З початком Першої світової війни, у серпні 1914 року, Левко Лепкий як доброволець австрійської армії стає одним з перших організаторів Легіону Українських січових стрільців. Стрілець Левко Лепкий очолив Пресову квартиру УСС. У боях за Україну, за її державність він став літописцем стрілецької слави, проявив себе як знаменитий організатор кінноти УСС та стрілецької музи. Творив Левко й вірші та прозові оповідання.

Завдяки Левкові та його побратимам Романові Купчинському, Михайлові Гайворонському, Юрію Шкрумеляку, Антону Лотоцькому ми сьогодні маємо правдиву історію УСС – описи боїв, світлини, картини, романтичну стрілецьку поезію та нев’янучі і невмирущі стрілецькі пісні. Вони стали улюбленими військовими піснями не лише січових стрільців та австрійських вояків-українців, а й здобули популярність серед народних мас, а найбільше підчас польсько-української війни 1918 року.

Шалену популярність мали ті пісні, до яких Левко написав і слова, і музику: «Ой видно село, широке село під горою…», «І снилося з ночі дівчині…», « Колись, дівчино мила», « Ішов відважний гайовий до лісу темного…».

Широкому загалові України відома пісня «Чуєш, брате мій». Написана вона 1910 року в Кракові братом Богданом Лепким. Але до того часу, коли Левко «підібрав музику», минуло майже чотири роки. Видається, сам Господь сприяв тому, щоб старший брат написав для молодшого пісенний текст, а той створив до нього таку ж геніальну мелодію. У цьому вірші лише кілька строф, та яка гама переживань міститься у такому маленькому творі! Відліт журавлів на зимівлю в чужі краї є яскравим поетичним символом. Тяжка подорож лету над морем нагадує про поневіряння сотень тисяч західних українців, які вік тому змушені були залишити рідну землю в пошуках кращої долі за океаном. Відліт птахів осінньої пори може також сприйматися як прощання з теплою порою року, кращим періодом життя.

Якби Богдан і Левко не написали нічого, крім цієї пісні, то цього вистачило б, щоб їхні імена були навічно вписані золотими літерами в історію української музичної культури. Пісня, в якій стільки невимовного болю, бездонного жалю,глибокого відчаю… Вона завжди була на вустах українців у хвилини жалоби і туги. Співали її над могилами полеглих як останнє прощання.

Після війни Левко Лепкий повернувся до Львова, де брав активну участь у молодому літературно-мистецькому русі, зокрема, був членом літературного угрупування «Богема».

Л.Лепкий був директором видавництва «Червона калина», співпрацював у музичному видавництві «Сурма», редагував сатиричний журнал «Будяк», а пізніше «Зиз» - єдиний сатирично-гумористичний журнал, що вдало і правдиво ілюстрував події тодішньої буденщини. Свої літературні твори він підписував власним іменем або псевдонімами чи криптонімами: Оровець, Льоньо, Швунг, Зизик.

У 1937 році Львівське видавництво «Червона Калина» випустило «Великий співаник Червоної Калини», де знаходимо стрілецькі пісні Л.Лепкого в обробці композиторів А. Рудницького, В. Барвінського, З. Лиська, Н.Нижанківського та інших.

У 1940 році українське видавництво у Кракові випустило «140 пісень з нотами» (упорядкував Л. Лепкий). Вони розділені тут на жанри: святочні, козацькі, стрілецькі, побутові, любовні, лемківські, коломийки, веснянки. На жаль, збірника не вдалося розшукати.

У роки фашистської окупації Л. Лепкий працював в редакції газети «Краківські вісті». Створюючи мелодії і тексти пісень, Лепкий був наділений непересічним поетичним даром.

У 1944 році Л. Лепкий з Кракова емігрує у США. Після років поневірянь активно включається в українське громадське життя діаспори, відновлює у 1952 році видавництво «Червона калина», друкує свої спогади, оповідання, вірші, та нові пісні. Літературна спадщина Левка Лепкого, зокрема твори стрілецького і міжвоєнного періодів, що були опубліковані раніше, а також взяті з рукописного архіву поета, зібрані у книзі «Лев Лепкий. Твори». У1963 році був прийнятий у члени Наукового товариства ім. Шевченка. У 1955 році заснував українську оселю «Черче» неподалік міста Трентона.

Був одружений з дочкою золочівського адвоката Марією Драгомирецькою. Дітей у сім’ї не народилося.

Помер 28 жовтня 1971 року в місті Трентон, недалеко від Нью-Йорка, у США. Уся його літературно-мистецька спадщина служить збереженню пам’яті про нашу героїчну історію. Вона тісно переплітається із долею автора та його життєвивими переконаннями. Його ім’я і пам'ять про нього залишиться в пісні та в поетичному слові, в історії українського січового стрілецтва.

Література

Головин, Б. Співець стрілецької слави / Б. Головин // Тернопілля, 98, 99: регіональний річник. – Т.: Збруч, 2003. – С. 250-252.

Енциклопедія історії України: у 10 т. / Редкол.: В.А. Смолій та ін. – К.: Наук. думка, 2009. -

Т. 6: Ла-Мі. – 2009. – 784с.

Лепкий, Л. Поезії / Л. Лепкий. – Т.: Джура, 2005. – 500 с.

Лепкий, Л. Весною : [вірш] / Л. Лепкий // Стрілецька голгофа: спроба антології. – Л.: Каменяр, 1992. – С. 156.

Качкан, В. Український дух скріплювали поети! Творець шедеврів усусів – Лев Лепкий / В. Качкан // Качкан, В. Хай святиться ім’я твоє: історія української літератури і культури в персоналіях ( XIX – перша половина XX ст.). – Івано-Франківськ. – 2000. – С. 215-235.

Мазурак, Я. Лепкий Лев – журналіст, редактор, видавець, поет і прозаїк, композитор, художник і просвітницький діяч / Я. Мазурак // Мазурак, Я. Літературна Бережанщина: біограф. довідник. – Бережани, 2000. – С. 80-82.

Матейко, Р. Від Золотої Липи до Стрипи: [короткі відомості про Л. Лепкого] / Р. Матейко // Матейко, Р. Воєнними дорогами синів Галичини. – Тернопіль, 1991. – С. 25.

Матейко, Р. Героїчний і трагічний шлях УГА : [біограф. відомості про Левка Лепкого] / Р. Матейко, Б. Мельничук // Матейко, Р. За рідний край, за нарід свій… . – Тернопіль, 1993. – С. 55-56.

Тернопільський Енциклопедичний Словник. – Тернопіль: ВАТ ТВПК «Збруч», 2005. – Т.2. К-О. – 706 с.

* * *

Динкевич, В. Співець стрілецької звитяги: [про Левка Лепкого] / В. Динкевич // Шлях перемоги. – 2011. – 26 січ.

Дирда, Н.П. Волелюбний син своєї землі: 110 річниця з дня народження Левка Лепкого / Н.П. Дирда // Жайвір. – 1998. – жовтень.

Дуда, І. Тернопільщина мистецька: [село Поручин – батьківщина поета, композитора, журналіста, художника Левка Лепкого] / І. Дуда // Свобода. – 1992. – 4 лют.

Кусень, Б. Чуєш, брате мій / Б. Кусень // Свобода. – 1998. – 1 груд.

Маслій, М. Левко Лепкий – співець та літописець стрілецької слави / М. Маслій // Нова Тернопільська газета. – 2012. – 19-25 груд.

Парацій, В. Пам’ятки національної історії та культури в творчому осмисленні братів Богдана та Лева Лепких / В. Парацій // Жайвір. – 1999. – листопад.

Погребенник, Ф. «Маєва нічка леготом дише» : [про пісню Л. Лепкого] / Ф. Погребенник // Літературна Україна. – 1998. – 5 лист.

Подуфалий, В. Могутні крила «Журавлів» / В. Подуфалий // Нове життя. – 1990. – 26 лип.

Різник, Л. Усуси на Лисоні : історична повість: [Л. Лепкий в лавах УСС] / Л. Різник // Дзвін. – 1997. - № 1. – С. 3-4; № 2. – С. №.

Смик, Р. Доля родини Лепких / Р. Смик // Жайвір. – 2002. - №6. – верес. – С.2.

Стрілець, Н. Левко Лепкий в історії українського січового стрілецтва / Н. Стрілець // Бережанське віче. – 2006. – 8 верес.