Різьбяр власного духу

Пам’ятка – бесіда

(До 75 – річчя від дня народження Василя Стуса)

Бережани 2013

Василь Стус — один із найбільших українських поетів нашого століття. Це світлий образ людини, що стала символом незламності духу, людської і національної гідності. Це самобутній поет, схильний до філософського заглиблення поетичного слова і водночас — до синтезу глибинних джерел традиційного українського образотворення й поетичної мови ХХ ст.

Народився 6 січня 1938р. в селі Рахнівка на Вінниччині в селянській родині, був четвертою дитиною.

У 1944-54 Василь навчався у донецькій міській середній школі № 265 і закінчив її зі срібною медаллю. Василь вступив на історико-літературний факультет педагогічного інституту міста Сталіно. У студентські роки Стус був членом літературного об'єднання «Обрій».

Закінчивши 1959 навчання з червоним дипломом, три місяці працював учителем української мови й літератури в селі Таужне Кіровоградської області, після чого два роки служив в армії на Уралі.

Працював учителем української мови та літератури у середній школі № 23 м. Горлівки. Згодом був підземним плитовим на шахті «Октябрьська» в Донецьку[1].

З березня по жовтень 1963 — літературний редактор газети «Социалистический Донбасс». Вступив до аспірантури Інституту літератури Академії наук УРСР ім. Т. Шевченка у Києві . За час перебування в аспірантурі підготував і здав до видавництва першу збірку творів «Круговерть», написав низку літературно-критичних статей, надрукував кілька перекла-дів із Ґете, Рільке, Лорки. Належав до Клубу творчої молоді, який очолював Лесь Танюк.

У вересні 1965 під час прем'єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» в Києві взяв участь в акції протесту. За участь у цій акції його відраховано з аспірантури.

Пропозицію Стуса опублікувати 1965 свою першу збірку віршів «Круговерть» відхилило видавництво. Незважаючи на позитивні відгуки рецензентів, було відхилено і його другу збірку — «Зимові дерева». Однак її опублікували в самвидаві. У 1970 книжка віршів поета «Веселий цвинтар» потрапила до Бельгії і була видана в Брюсселі.

12 січня 1972 року — перший арешт; впродовж майже 9 місяців поет перебував у слідчому ізоляторі. Саме тоді було створено збірку «Час творчості». На початку вересня 1972 київський обласний суд звинуватив його в «антирадянській агітації й пропаганді» та засудив до 5 років позбавлення волі і 3 років заслання. Покарання відбував у мордовських і магадансь-ких таборах. По закінченню строку, Стуса 1977 вислали в Матросове Магаданської області, де він працював до 1979 на золотих копальнях.

Повернувшись восени 1979 до Києва, приєднався до гельсинської групи захисту прав людини.. У травні 1980 був знову заа-рештований, визнаний особливо небезпечним рецидивістом і у вересні засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання. Стус з листопада 1980 перебував у таборі ВС-389/36-1 в Кучино (тепер Чусовського району Пермського краю, Росія.

Табірними наглядачами знищено збірку з приблизно 300 віршів Стуса. На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв'язнями він кілька разів оголошував голодування. 28 серпня 1985 року Стуса відправили до карцеру за те, що читаю-чи книгу в камері, він сперся ліктем на нари. На знак протесту він оголосив безстрокове су-хе голодування. Помер в ніч з 3 на 4 вересня, можливо, від переохолодження. За офіційними даними причина смерті — зупинка серця.

1991 Стуса посмертно відзначено Державною премією ім. Т. Шевченка за збірку поезій «Дорога болю» (1990).

СПОГАДИ

Сергій Солдатов

Коли мене питають, чи не шкодую я про численні роки, відбуті в радянських в'язницях і таборах, я відповідаю рішучим «ні!». Бо ж інакше я, можливо, ніколи не зустрів би тих надзвичайних і стійких людей, що їх радянська влада покарала багатьма роками неволі й нелюдськими умовами життя.

Якби мене запитали, хто зробив на мене протягом табірних років найсильніше, найяскравіше й найглибше враження, я без жодних вагань відповів би: Василь Стус, один із найкращих синів українського народу, його співець і патріот, його борець і страдник!

І ось щойно надійшла вістка, якій неможливо повірити, яка вразила й наповнила скорботою всіх людей, які близько або й віддалено знали його, – що Стуса нема серед живих! Знавши, який він тяжко хворий і який довгий реченець неволі, яку він уже відбув і яку ще повинен був відбути, ми всі давно вже припускали можливість трагічного кінця; але тепер, коли це сталося, розум відмовляється сприйняти це й повірити. Я відчуваю, що в моєму серці щось обірвалося і я втратив близьку, безмежно дорогу мені людину. Бо Стус був для мене не лише однодумцем і товаришем в ув'язненні, не лише розумним співрозмовником і душевно тонкою людиною, не лише постійним співучасником або організатором усіх наших табірних голодівок і страйків, але й моїм близьким, дорогим другом.

ШАНОВНІ КОРИСТУВАЧІ!

Якщо Ви бажаєте краще ознайомитися з життєвим шляхом поета Василя Стуса, то в цьому Вам допоможуть книги, які є у бібліотеках нашої системи:

Стус, В. Зібрання творів у 12-ти т. / В. Стус. – К.: Факт, 2008. – Т. 3. Час творчості. Dichtensreit. – 752 с.

Стус, В. Зібрання творів у 12-ти т. / В. Стус. – К.: Факт, 2008. – Т. 4. Вірші 1960-х років (поза збірками): Вірші початку 1970-х років. – 480 с.

Стус, В. Зібрання творів у 12-ти т. / В. Стус; редкол. Д. Стус. – К.: Факт, 2009. – Т. 5. Полімпсести (найповніший незавершений корпус). – 765 с. – (Б-ка журналу «Київська Русь»).

Стус, В. Вибране: поезії / В. Стус; упоряд. А. І. Лазоренко. – Донецьк: Донбас, 1998. – 208 с.

Стус, В. Дорога болю: поезії / В. Стус; упоряд. та післямова М. Х. Коцюбинської. – К.: Рад. письменник, 1990. – 211, [13] с.

Стус, В. Золотокоса красуня: вірші / В. Стус; упоряд. Д. Стус. – К.: Слово і час, 1992. – 48 с.

Стус, В. С. І край мене почує: поезії / В. С. Стус; упоряд. А. І. Лазоренко. – Донецьк: Донбас, 1992. – 296 с.

Стус, В. С. Під тягарем хреста: поезії / В. С. Стус; упоряд. О. Драч; вст. слово І. М. Дзюби. – Л.: Каменяр, 1991. – 150 с.

Стус, В. Полімпсест: вибране. – 2-ге вид. / В. Стус. – К. Факт, 2006. – 432 с.

Стус, В. Феномен доби (сходження на Голгофу слави) / В. Стус. – К.: Т-во «Знання» України. – 1993. – 96 с.

Стус, В. Час творчості / В. Стус. – К.: Дніпро, 2005. – 681 с.

***

Василь Стус // Поезія: Ліна Костенко. Олександр Олесь. Василь Симоненко. Василь Стус. – К., 200. – С. 259 – 267.

Василь Стус. 1938 – 1985 // Відлуння десятиліть: Укр. література другої половини ХХ ст.: навч. посібник. – К., 2005. – С. 429 – 450.

Не відлюбив свою тривогу ранню…: Василь Стус – поет і людина: спогади, статті, листи, поезії. – К.: Укр. письменник, 1993. – 389 с.

Стус, Д. Василь Стус: життя як творчість. К.: Факт, 2005. – 368 с.

Підготувала: бібліограф методично – бібліографічного відділу ЦБ В.М.Палій