Євген Гребінка

(1812 – 1848)

До 200-річчя з дня народження Євгена Гребінки

Пам’ятка - бесіда

для учнів 5-9 класів

Серед зачинателів української літератури визначне місце посідає Євген Гребінка — байкар, прозаїк і поет.

Народився Є. Гребінка 2 лютого 1812 року в сім'ї дрібного поміщика на хуторі Убіжище, поблизу Пирятина, на Полтавщині. Спочатку вчився дома, потім у Ніжинській гімназії вищих наук (1825—1831), закінчивши яку, близько трьох місяців вважався у резерві 8-го Малоросійського козачого полку. Пробув¬ши два роки дома після демобілізації, Гребінка на початку 1834р. переїздить до Петербурга, де працює чиновником Комісії духов¬них училищ Міністерства народної освіти, одночасно вчителюючи в різних закладах, а з 1838 р. цілком переходить на викладацьку роботу. Тяжка хвороба (туберкульоз) рано звела його в могилу: на 37-му році життя 15 грудня 1848 р. Гребінки не стало. Його тіло було перевезено на Україну й поховано у селі Мар'янівці, поблизу рідного хутора.

Зовсім інакшою була творча біографія Гребінки. Писати він почав рано, ще в гімназії, де на той час вже склалася певна лі¬тературна традиція: існував літературний гурток, діяв самодіяль¬ний театр, виходили рукописні журнали та альманахи, в списках поширювалися «крамольні» твори Пушкіна, Рилєєва, Грибоєдова і Радищева. Саме в Ніжині були написані перші поезії Гребінки, байки та комедія на одну дію «В чужие сани не садись».

Байки митця тісно пов'язані з народно - пісенними джерелами. У них змальовано біль і горе народу, засуджено несправедливість.

Не міг Євген Гребінка як справжній патріот не висловити обурення несправедливістю по відношенню до трудового народу. Це гнівне викриття крутійства та безсоромності судових чиновників звучить у байці «Ведмежий суд». Хижаки розтерзують беззахисну жертву, безглуздо звинувачуючи Вола у тому, що «на панській винниці пив, як мошенник брагу, їв сіно, і овес, і сіль...» Судді та донощувачка Лисичка прагнули насамперед вигоди для себе, а не встановлення справедливості.

У цій чудовій, лаконічній байці виразно постає картина продажності й несправедливості можновладців, безправності бідних людей.

Ще показовішою в цьому плані видається нам байка «Ри¬балка». Навесні у Ри¬балки сталася біда: примхлива річка «Оржиця заграла, і ятір, граючи, водою занесла». Розлючений Рибалка пішов до «Сули скажену позивать», але побачив, що саме по Сулі, в яку впадав Оржиця, «пливуть хлівці, стіжки, діжки, усякий крам», а між тим добром і «його ниряє ятір». Зрозумівши всю безглуздість свого наміру — річку у річки ж позивати,— «здихнув Рибалочка да і назад поплівсь». Співчуття до потерпілого байкар не без друж¬ньої іронії висловлює в теплому зверненні до Рибалки: «А що, земляче, пожививсь?» Але на цей раз Гребінка не уникає і при-кінцевої моралі, в якій недвозначно розкриває соціальну суть алегоричної розповіді.

У інших байках також мова йде переважно про багатих і бідних, сильних і слабких, про повну безправність і беззахисність бідного люду («Зузуля та Снігир», «Ворона і Ягня», «Будяк та Коноплиночка», «Рожа да Хміль»). У байкових узагальненнях Гребінка досить категорично підкреслює полярність інтересів тру-дівника і пана.

Іронічними рядками байки «Вовк і Огонь» немовби підсумо¬вується досвід цих взаємин:

Мій батько так казав: «З панами добре жить,
Водиться з ними хай тобі господь поможе,
Із ними можна їсти й пить,
А цілувать їх – крий нас боже»

Зіставляючи дві моралі — панську й народну, хижацьку й гу¬манну,— Гребінка наголошує на моральній вищості простого люду. Трудівники порівнюються з «найкращим зерном», з налитими ко¬лосками, а пани — з «половою навісною», з порожніми колоска¬ми, що «ростуть на ниві даром» (байки «Пшениця», «Ячмінь»).

Гребінка був своєрідним письменником. Його творчий доро¬бок, крім уже згаданих байок, складають українські й російські поезії та досить значна обсягом проза російською мовою. Серед російських віршів, поряд з ліричними поезіями, значне місце займають переспіви українських народних пісень.

Усвідомлення призначення людини на землі ми бачимо у вірші Є. Гребінки «Човен». Романтичний вірш «Човен» має автобіографічний характер. Молодий поет кидається в розбурхане житейське море. Незважаючи на небезпеки, поет готовий служити своєму народові, бо від життя неможливо сховатися.

Да як заховаться? не можна ж вік цілий
Пробути з собою, одним.
Прощай, мій покою, пускаюсь у море!
І, може, недоля і лютеє горе
Пограються з човном моїм.

Цей вірш чітко окреслив позицію Є. Гребінки, який дбав про розвиток рідного слова і добробут свого народу.

Поетичний доробок Гребінки російською мовою значно ширший за обсягом і тематикою, ніж українською. Його російські вірші переважно романтичні ("Печаль", "Скала"); широкою популярністю користувалися свого часу романс Гребінки "Черные очи" ("Очи черные, очи страстные.."), вірш "Почтальон", "Песня" ("Молода еще девица я была...") та ін.

Переспівами українських народних пісень були поезії "Казак на чужбине (Украинская мелодия)", "Кукушка (Украинская мелодия)", "Украинская мелодия" ("Не калина ль в темном лесе...") та ін.

Історичному минулому України присвячені вірші "Курган", "Нежин-озеро", "Украинский бард" і поема "Богдан" (1843), написані на основі народних переказів.

Кращі з поміж українських поетичних мініатюр – «Українська мелодія» («Ні, мамо, не можна нелюба любить») стала народною піснею. А російський романс на слова Гребінки «Очи черные, очи страстные» приніс Гребінці ще й світову славу.

Гребінка був автором понад сорока повістей, романів і опо¬відань.

Євген Гребінка – автор історичних повістей, нарисів та роману «Чайковський», присвяченого подіям визвольної війни 1648—1654 років. У «Чайковському» Гребінка, продовжуючи лінію М.Гоголя, створив широке епічне полотно, зобразив суворе життя козаків, їхню мужність і вірність у дружбі.

Гребінка звертався й до так званих злободенних тем, дуже гостро вирішуючи тему маленької людини у жорстокому суспільстві. Недарма його роман «Доктор», майже через півстоліття після смерті Гребінки, А.Чехов називав серед кращих творів тогочасної літератури, гідних для перевидання й народного читання. Велику популярність у другій половині XIX століття мали також повісті Гребінки «Приключения синей ассигнации» та «Кулик», в яких він у традиціях гоголівських творів показав жорстоку владу грошей у тогочасному суспільстві.

З українською тематикою пов'язані також повість "Нежинский полковник Золотаренко" (1842) (в основу повісті покладені історичні події, що відбувалися одразу після возз'єднання України з Росією) та роман "Чайковский" (1843), що є одним із значних досягнень Гребінки-прозаїка.

Твори Євгена Гребінки, перейняті щирим співчуттям до простого люду, справедливо посіли визначне місце в скарбниці надбань українського народу.

Юний друже! Якщо ти забажаєш краще ознайомитися з життєвим і творчим шляхом Євгена Гребінки, то в цьому тобі допоможуть книги, які є в нашій бібліотеці.

А саме:

Гребінка, Є. Вибране / Є. Гребінка. – К. : Муз. Україна, 1976. – 224 с.

Гребінка, Є. Твори у трьох томах. Т.!. Байки. Поезії. Оповідання. Повісті / Є. Гребінка. – К. : Наукова думка, 1980. – 560 с.

Гребінка, Є. Ведмежий суд: вибрані твори: для серед. шк. віку / Є. Гребінка. – К. : Веселка, 1980. – 222 с.: іл.

Гребінка, Є. Байки / Є. Гребінка. – К. : Вид-во «Художньої літератури», 1962. – 50, [6] с.

Деркач, Б. Євген Гребінка / Б. Деркач. – К.: Дніпро, 1974. – 148, [4] с.

Зубков, С. Євген Павлович Гребінка: життя і творчість / С. Зубков. – К. : Вид-во «Художньої літератури», 1962. – 209, [3] с.

Костюченко, В.Очі чорні / В.Костюченко // Шкільна бібліотека. – 2007. – № 1. – С. 54 – 56.

Матеріал підготувала: В.М.Палій – бібліограф методично-бібліографічного відділу ЦБ

ЮНИЙ ДРУЖЕ!

2 лютого 2012 року ми відзначаємо 200-річчя з дня народження відомого письменника передшевченківської доби Євгена Гребінки.

Є. Гребінці – байкару, прозаїку і поету – належить одне з почесних місць серед українських письменників, які пов’язані з новим етапому розвитку національної культури.

Художня спадщина Євгена Гребінки досить розмаїта, але найціннішу частину її становлять байкарські твори, які відіграли важливу роль у процесі становлення нової української літератури на засадах реалізму й народності.

Пропонуємо тобі бесіду про життєвий і творчий шлях відомого байкара, прозаїка і поета Євгена Гребінки.