Серія «Ювіляри - наші земляки»

БОГДАНУ АНДРУСЯКУ - 50

Бережанський поет Богдан Андрусяк народився 5 жовтня 1955 року в Чернилява Яворівського району Львівської області.

У 1973році закінчив Львівський технікум залізничного транспорту. Працював на Яворівському гірничо-збагачувальному комбінаті.

До Бережан приїхав у 1979році.Тут він спочатку працює механіком у військовій частині, потім -контролером у виправно-трудовій колонії.

Після невдалих спроб вступу на юридичний і журналістику Богдан Андрусяк все-таки став студентом філфаку Тернопільського педагогічного інституту, який закінчив у 1991 році.

Працюючи вихователем у колонії він був тим, якого любили, який розумів тих, кого суспільство списало. Вихованці колонії таємним голосуванням двічі визнавали його найкращим вихователем закладу.

Там же, в колонії, в 89-му був створений перший на Бережанщині осередок товариства української мови імені Т.Г.Шевченка. За це ініціатора і голову Б.Андрусяка перевели на „більш відповідальну" роботу - в господарську частину.

Після того, як закінчився депутатський термін /був депутатом обласної ради першого скликання/ - працює черговим по місту в Тернопільському райвідділі. Потім - у Бережанах - дільничним інспектором. Невдовзі очолив службу дільничних інспекторів.

Богдан Андрусяк поки що єдиний в області міліціонер-поет. в якого до звання майора міліції додалось звання члена Національної спілки письменників України.

Ще працюючи вихователем у виправній колонії. Богдан Андрусяк написав перші свої вірші, які згодом увійшли до першої збірки «Заповідник розстріляних лебедів». Після цієї збірки одне за одною з'являлись книги «Ментовський хрест» і «Важке мовчання». Друкувався також в обласній та районній пресі, в газеті «Літературна Україна».

Поезія Богдана Андрусяка – палітра, в якій сплелися, здавалось би, най несподівані кольори. Вражає дивовижна громадська позиція, в якій є все - від нещадного сарказму - до глибокої філософії розуміння людської суті.

Йому завжди важливо - хто читає його вірші, хто візьме його книжку, він прагне, щоб у нього було багато читачів, а не одиниці. За своєю натурою Богдан Андрусяк сповідальник і його поезія найчастіше – це щира розмова зі світом, Богом, близькими за духом і переконанням людьми.

Богданові Андрусяку болять неправда і несправедливість, підлість і підступність, зрада і бруд. Болять, бо він не тільки гостро відчуває причетність до свого народу, його тривог і турбот, він любить його. І любить його по-справжньому. Але попри свою любов Б. Адрусяк нещадний до себе й інших, він може зранити словом і може прикласти слово до рани, як подорожник. Він різний – мінливий і натхненний, стихійний і відданий. Але головне – він завжди залишається собою, тобто поетом.

Література:

Андрусяк Б Важке мовчання: Поезія. - Тернопіль,2004,- 120с.

Андрусяк Б. Заповідник розстріляних лебедів: Поезії - Тернопіль: Джура, 1998-178с.

Андрусяк Б. Ментовський хрест: Поезії -Тернопіль: Джура, 2000.- 95с.

Андрусяк Б.Повістка на любов. -Тернопіль: Рада, 2005.-74 с.

Андрусяк Б Старий горіх відкланявся землі...; Наша мова: Близнюк Б.Б.: Де старенький замок помочі благав: Вірші // Берег моєї любові. - Бережани, 1995.-с.72 -73.

Андрусяк Б. Хворий на віру; «Кидають напризволяще»; Володимир Скакуну; Доба шаленої любові: Вірші // Жайвір.-2004.-№2.-с.34.

Андрусяк Б. Я живу біля самого Раю...; Одкровення популярного депутата Верховної Ради, який балатується втретє; Провінціал; Тумани лягли сизими димами..: Вірші // Жінка -2004 -N°7. -с 11.

***

Ждан В Майор - у міліції, генерал - у поезії // Вільне життя.-2004. -18 верес.

Мороз Г. Смакуватиму довго і друзів пригощатиму: Рецензія з рефлексіями // Вітражі. Храм книги - 2. - Бережани_1999 -с I78 - 180.

Савчук В. Скликала повістка на любов: [Ювілейний вечір поета] // Бережанське віче - 2005. - 21 жовт.

Сорока П. «З мого серця ріка у Дніпро вилка»: силует поета // Андрусяк Б. Важке мовчання. – Тернопіль, 2004 - с.9 - 8.

Сорока П. «З мого серця ріка у Дніпро вилка» : [Силует поета Б. Анрусяка] // Жайвір. - 2004. - № 2.-с.34.

Підготувала бібліограф ЦБС В. Палій