«Тимотей Старух – трибун державотворення»

Тимотей Старух був непересічною особистістю і визначною постаттю в українській історії. За весь час своєї багаторічної громадсько-політичної діяльності не відступив від національних позицій. Був послом до австрійського парламенту і галицького сейму, член Української Національної Ради, член Трудового Конгресу в Києві, заступник Голови Національного Комітету, був комісаром міста Бережани, член всіх українських інституцій і товариств, визначний діяч. Це – слова визнання заслуг Людини перед суспільством, для якого, фактично, він жив і діяв, це постать, велична своєю працею на рідному грунті, самовідданістю в боротьбі за ідею самостійної України.

	Бич, В.В. Наш край Бережанщина: методичні рекомендації для вчителів / В.В. Бич, Н.В. Бич. – Т.: Навчальна книга – Богдан, 2005. – 80 с.
	Тимотей Старух народився 27 листопада 1860 р. в с. Бережниця Вижня повіт Лісько (нині Польща) в родині заможного селянина. Грамоти навчався вдома, займався самоосвітою. Служив від 1880 р. в австрійському війську; 1883 – у жандармерії в різних місцевостях Галичини, у тому числі в містечку Козова, містах Бережани та Бучач.

Від легенди до сьогодення: роки, події, люди…: про Тимотея Старуха – видатного українського політичного діяча / Я. Гайдукевич // Золота Слобода. – Тернопіль: ЛІЛЕЯ, 2000. – 182 с.

Від 1896 Т. Старух проживав у селі Золота Слобода. Цей історико-краєзнавчий нарис присвячено – селу, яке протягом тривалого періоду вважалося одним з найосвіченіших та найсвідоміших в Галицькому краю. Слободі поталанило на людей непересічних, талановитих, справжніх патріотів. Вони стали провідниками у лабіринтах непростого селянського життя. Очолив рух за нове життя колишній австрійський жандарм, як підписувався сам «пенсійний вахмайстер жандармерії» Тимотей Старух. Згодом до нього приєдналися учитель, дяк та священик. Саме завдяки цим людям в кінці XIX – на початку XX ст. село зробило великий крок вперед і перед Першою світовою війною увійшло до числа найпрогресивніших сіл Бережанського повіту. У 1897 році у Слободі була створена і офіційно зареєстрована у Львові нова читальня Товариства «Просвіти». 1908 р. за ініціативою Тимотея Старуха, Івана Рижевського та Петра Шанайди у селі було організоване пожежно-гімнастичне товариство «Січ». Старух – почесний член місцевої секції «Українського студентського союзу». Від 1908 – війт села; активіст громадського і політичного життя Бережанщини та інших повітів Тернопільщини.

Дорош, Є. Тимотей Старух / Є. Дорош; ред. Б. Новосядлий; рец. П. Бубній; худож. М. Пінчук, М. Цибулько. - Тернопіль: Горлиця, 1996. – 40 с.

Тимотей Старух - діяч УНДП, від 1902 – член її ширшого народного комітету. 1907, 1913 – посол австрійського парламенту від виборчого округу Бережани-Рогатин ( в 1910-му очолив у Відні «Український клуб», що об’єднував галицьких послів), брав участь у зустрічі українських парламентарів 1908 року з монархом Австро-Угорської імперії для пом’якшення вироку М. Січинському. Старух власними коштами підтримував українських студентів у Львові та україномовні часописи.

	Савчук, В. Провісник незалежності: про Т. Старуха / В. Савчук // Віночок тернових доль. – Бережани, 1993. – С. 3-24.
	У 1912 році Тимотей Старух оселився в Бережанах. 14 лютого 1914 року виступив у Австро-Угорському рейхстазі щодо надання автономії Галичині. Після початку Першої світової війни організував набір до Легіону УСС у Бережанському повіті.

	Тимотей Старух: громадський і політичний діяч краю на початку XX ст. // Бережанщина у спогадах емігрантів. – Тернопіль, 1993. – С. 36-39.
	15 червня 1915 року Старуха заарештували російські спецслужби, а в листопаді того ж року вивезли до Москви; перебував на засланні в м. Ядрин у Підмосков’ї. 1917 року Старух повернувся в Україну, де 18 травня того ж року – учасник II Всеукраїнського військового з’їзду (місто Київ), виступив із промовою про самостійність та соборність українських земель.

Тимотей Старух: визначна постать в історії України // Бережанська земля: історично-мемуарний збірник. – Нью-Йорк; Париж; Сідней;Торонто: Комітет «Видавництва Бережани», 1970. – С. 46-49.

У квітні 1918 року Тимотей Старух повернувся до Бережан. Від 11 листопада 1918 року до липня 1919 – посадник Бережан. Був відповідальним редактором і автором публікацій у «Бережанському Вістнику» - часописі повітової Національної Ради. Був членом УНРади ЗУНР-ЗО УНР у м. Станіславові (нині Івано-Франківськ). Січень 1919 Тимотей Старух – представник УНРади і голова селянської делегації на Трудовому конгресі в Києві, 22 січня як член його президії – співавтор Акта Злуки УНР і ЗУНР.

	Штокало, В. Старухи – родина громадсько-політичних і культурних діячів / В. Штокало, А. Щербак // ТЕС. – Т., 2008. – Т. 3: П-Я. – С.337-340.
	З відступом УГА за річку Збруч Тимотей Старух виїхав до м. Кам’янця-Подільського. В 1920 році в селі Оринин його заарештували польські власті; ув’язнили у тюрмі Львова. Після клопотань А. Шептицького 5 січня 1921 року Старуха звільнили через хворобу. Помер 21 квітня 1923 року в Бережанах.