Яскравий героїчний чин у цей період показали молоді київські гімназисти, які першими стали на захист молодої Української Народної Республіки проти московської навали. Герої-крутянці, на відміну від керівництва Центральної Ради і розпропагованих більшовиками українських військових частин, усвідомили необхідність боротьби за Самостійну Україну ціною власного життя.

Подвиг молодих крутянців не був марним! На їх крові зродилась українська армія, на їхньому чині виховувались члени Української Військової Організації, Організації Українських Націоналістів, Української Повстанської Армії.

Сьогодні місце бою крутянців стає святинею для всього українського народу. Крути - це не тільки трагедія, Крути - смолоскип, який освічує дорогу в боротьбі за національну державу.

«Хто не знає свого минулого, не вартий майбутнього». Саме тому ми повинні знати історію

29 січня 1918 року назва невеликої станції, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач - Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже протягом майже століття є національним символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність.

Так, Володимир В'ятрович свідомий того, що історія не знає слова «якби». А все ж йому не бракує відваги переступити через цю аксіому. Як і відваги спробувати перо в текстах, що більше тяжіють до літератури, ніж до публіцистики.

(Не)історичні миті, які лягли в основу цієї книжки, вихоплено з останнього століття української історії: потяг, що везе київських студентів під станцію Крути; хлопчик в українському селі, який вимирає від голоду 1933-го; останні бійці УПА в останній криївці; радянський концтабір, де гине поет, але лишаються жити його вірші.