«Я ще прийду до тебе, мій краю»

До 90-річчя від дня народження

Мирослава Кушніра

Попереджувальна довідка

В історії нашої держави є сторінки світлі і трагічні, позначені доблесними звитягами і сумними поразками. І за кожною з них стоять тисячі імен українських патріотів, знаних нами чи назавжди втрачених на складних шляхах історії. Але буває й таке, що через багато років вони повертаються до нас завдяки тим, хто їх любив і зберіг у пам’яті на все життя.

Ім’я поета – воїна УПА Мирослава Кушніра повернулося до нас разом з рукописним примірником його творів, що впродовж півстоліття зберігала його кохана Дарця Вергун.

Цього року минає 90 років від дня народження нашого земляка, чому й присвячена попереджувальна довідка «Я ще прийду до тебе, мій краю».

Матеріали в довідці згруповані в двох розділах: «Твори Мирослава Кушніра» і «Життєвий і творчий шлях поета» та розміщені в алфавітному порядку.

Підготувала: В. Палій – бібліограф методично-бібліографічного відділу ЦБ

Комп`ютерний набір: О. Драбик – секретар-друкарка ЦБ

Відповідальна за випуск: А. Заруцька – директор ЦБС

Одшуміло золотисте літо,
одгуло просоння золоте.
Лише питання, пощо в світі жити,
на одвіт даремно знову жде.

Мирослав Кушнір

Мирослав Кушнір народився 17 вересня 1922 року в с. Божиків, що на Бережанщині. Його батьки були заможними селянами. Вони дуже любили своїх дітей і тому дали їм хорошу освіту. Три роки Мирослав навчався у сільській школі, а в 1936 році батьки продали своє господарство і землю і переїжджають до Бережан, аби дати дітям освіту у місцевій гімназії. Бережанська гімназія була вибрана не випадково – вона була відома своїми національними традиціями. Тут Мирослав зі своєю сестрою Оксаною були членами гімназійної ланки ОУН, що зобов`язувало їх вивчати українознавчі предмети додатково і викликало в нього любов до української мови та літератури. Все це вплинуло на подальше його життя, яке він тісно пов`язував з активною роботою в громадсько-культурному житті української громади. Крім того, наділений талантом гри на різних інструментах, Мирослав знав безліч народних пісень, був учасником драматичного гуртка, часто виступав на сцені театру. Тут, у гімназії, захопився творчістю Шевченка, потім – Тичини, Хвильового. У 1940 році з відзнакою закінчив гімназію і вступив до Львівської політехніки.

Здавалося б, життя тільки починається – попереду довгий творчий шлях. Але любов до рідної Батьківщини була сильнішою, ніж любов до власного життя. І тому, коли в червні 1941-го почалася війна, він вирішив: «Піду рішучим кроком туди, де одне змагання, боротьба, за мною ні однієї плями, за мною не буде ні однієї плями… я дивлюся тільки наперед і мені доволі одного променя далекої мети, щоб я забув про все стороннє, про себе і свою долю…» І він пішов відстоювати інтереси не влади, а народу.

Підпільна робота, пошук легального способу переїзду до Польщі для нелегальної роботи за завданням ОУН. Двадцятирічний Мирослав приїжджає до далекого від Бережан містечка Сінява на Надсянні, як репетитор сина місцевого пароха.

Пізнього осіннього дня 1944 року на околиці села Дібча, що неподалік Сіняви, прогримів короткий бій. У тому бою смертю хоробрих впав 22-річний Мирослав Кушнір, підірвавшись гранатою в криївці, щоб не потрапити до рук ворога:

Остався лише один й однісінька граната, а ворог не стріляв – хотів узять живим. Але хто жити вміє – вміє і вмирати прощанням зброї, гострим і стальним…

Місце смерті і поховання невідоме. Останній його вірш датований 7 вересня 1944 року.

З поезій Мирослава Кушніра видно, що він був справжнім майстром слова, неповторним поетом у нашій літературі, хоч творчий шлях Мирослава тривав всього три роки (1941 – 1944). Першовідкриття поета започатковане у 1989 році добіркою поезій в альманасі «Вітрила». А перша книжка Мирослава Кушніра «Слова із книги бою» побачила світ у 1994 році, у п`ятдесяту річницю його геройської смерті.

Після появи цієї книги в Бережанах було знайдено ще три рукописні зошити оригінальних віршів, перекладів, прози, а також щоденник. Так у 2005 році з`явилася збірка «Нескоєне серце», доповнена ново віднайденими творами. У цілому поетична спадщина М. Кушніра ще чекає на дослідження літературознавців.

Завдяки тисячам таких, як Мирослав Кушнір, Україна стала вільною і незалежною. То ж будьмо гідними їх пам`яті.

Восени 1996 року на будинку школи у селі Божиків, в якому народився М. Кушнір, відкрито меморіальну таблицю землякові – поетові і воякові УПА. У Бережанах є багато затишних вуличок. Одна з них носить ім`я Мирослава Кушніра.

Твори Мирослава Кушніра

Кушнір, М. Нескоєне серце: Поезії, проза, матеріали до життєпису / М. Кушнір; упоряд. М. Дубаса й І. Калинця; передм. М. Дубаса. – Л.: Галицька видав. спілка, 2005. – 560 с.: іл.

Кушнір, М. Слова із книги бою: Поезії. Листи. Матеріали / М. Кушнір; упоряд. І. Калинець (поезії), М. Дубас (листи, матеріали); передм. В. Неборака; іл. А. Саєнка. – Л.: Поклик сумління, 1994. – 240 с.

* * *

Кушнір, М. Де шукати наших історичних традицій / М. Кушнір // Бережанське віче. – 2008. – 18 лип.

Кушнір, М. («Моє життя із семи літер»): [вірш] / М. Кушнір // Тернопіль. – 1994. – № 5-6. – С.29.

Кушнір, М. Прохання; Хто синє небо змалював; Над Дніпром у незнаній хаті: [вірші] / М. Кушнір // Богославень: духовна поезія західноукраїнських авторів. – Т., 1994. – С. 25, 323.

Кушнір, М. «Чи цвітуть ще оті туліпани…»; Ідилічна пісня про Синє місто; «Роняє час задумані хвилини…»: [вірші] / М. Кушнір // Берег моєї любові. – Бережани: [б. в.], 1995. – С. 91-93.

Кушнір, М. Я розбив свою чарку об стіл; Підходить мій двадцятий квітень; Над Дніпром в незнаній хаті; Запахло збіжжя золоте і ржаве: [вірші] / М. Кушнір // Вільне життя. – 1993. – 19 лют.

Кушнір, М. Ясенові брості; Творча ніч; Прометеєва мрія; Ой упав же він; Не плачте по нас: [вірші] / М. Кушнір // Дзвін. – 1994 . – № 7. – С. 2 – 5.

Життєвий і творчий шлях поета

Весна, Х. М. Кушнір / Х. Весна // Тернопіль. – 1994 . – № 5-6. С. 29.

Гузар, З. Мирослав Кушнір у позалітературних текстах / З. Гузар // «Муза і меч»: національний рух у фольклорних та літературних джерелах: [збірник наукових праць]. – Л., 2005. – С. 111-119.

Гузар, З. Слово незакутої душі / З. Гузар // Українські проблеми. – 1995. – № 2. – С. 516-523. – Рец. на кн. Кушнір, М. Нескоєне серце: Поезії, проза, матеріали до життєпису / М. Кушнір. – Л.: Галицька видав. спілка, 2005. – 560 с.: іл.

Дубас, М. Лицар слова і чину: передмова / М. Дубас // Кушнір, М. Нескоєне серце: Поезії, Проза, Матеріали до життєпису / М. Кушнір. – Л., 2005. – С. 540-547.

Дубас, М. Незнаний Мирослав Кушнір / М. Дубас // Літературний Львів. – 1997. – Ч. 61.

Дубас, М. Нове Ім`я в літописі визвольної боротьби / М. Дубас // Воля і Батьківщина. – 1995. – Ч. 1.

Дубас, М. «Остався лиш один…» / М. Дубас // Західна Україна. – 1994. – № 26 (19-25 черв.). – (Ім`я).

Дубас, М. Ще одна грань його твердого життя / М. Дубас // Воля і Батьківщина. – 1997. – Ч. 4.

Те ж: Слова постмовчання. – Л., 2002. – С. 115.

Кізима, Р. Поет, що лишився вічно молодим / Р. Кізима // Бережанське віче. – 2007. – 28 верес.

Коваль, Я. Він висіяв у поорену землю… власні кістки / Я. Коваль // Молода Галичина. – 1994. – 31 трав.

Кулиняк, Д. Слова із книги бою / Д. Кулиняк // Молодь України. – 1994. – 6 жовт.

Малкович, І. Мирослав Кушнір / І. Малкович // Вітрила. – К.: Молодь, 1989. – С. 159.

Мельник, І. Шлях блискавичний, як вибух гранати… / І. Мельник // Бережанське віче. – 2007. – 28 верес.

Мирослав Кушнір: коротка біограф. довідка // Богославень: духовна поезія західноукраїнських авторів. – Т., 1994. – С. 477.

Мирослав Кушнір: «Ми вічні революціонери – ми вічні бідняки»: уривки із «Дневника» / публ. підгот. за виданням: Кушнір, М. Нескоєне серце // Бережанське віче. – 2009. – 13 листоп. – (Візії).

Мусієнко, О. Олтар скорботи / О. Мусієнко // Літ. Україна. – 1997. – 20 берез.

Неборак, В. Послання від Мирослава: передмова / В. Неборак // Кушнір, М. Слова із книги бою / М. Кушнір. Л., 1994. – С. 6-14.

Неборак, В. «Я ще прийду до тебе, мій краю» / В. Неборак. – Бережанське віче. – 2009. – 25 верес.

Ониськів, М. Мирослав Кушнір / М. Ониськів // Тернопіль. – 1994. – Ч. 5-6. – С. 28-29.

Ониськів, М. «Моє життя із семи літер» / М. Ониськів // Вільне життя. – 1993. – 19 лют.

Ониськів, М. Мирослав Кушнір / М. Ониськів, Л. Баглей // Тернопіль. – 1994. – № 5-6. – С. 28-29.

Падучак, М. «У блакить я рельсами піду…» / М. Падучак // Храм книги: літопис Бережанського регіон. центру укр. книги. – Бережани, 1994. – С. 96-98.

Пшеничняк, П. Вони вмирали за свою державу / П. Пшеничняк // Земля Підгаєцька. – 1995. – 14 жовт.

Роздольська, І. Слова, написані в книгах бою / І. Роздольська // Дзвін. – 1999. – № 2. – С. 28-36. – Рец. на кн. Кушнір, М. Нескоєне серце: Поезія, проза, матеріали до життєпису / М. Кушнір. – Л.: Галицька видав. спілка, 2005. – 560 с.: іл.

Роздольська, І. Українська поезія резистансу 40-50-х років ХХ століття: генетичний контекст і естетична природа: автореферат дисертацій на здобуття наукового ступеня канд. філол. наук. – Л., 2000.

Саєнко, Д. Навічно молодий поет / Д. Саєнко // Дзвін. – 1994. – № 7 – С. 5-7.

Саєнко, Д. Про гордого поета, що вмів умирати: спогад про Мирослава Кушніра / Д. Саєнко // Шлях перемоги. – 1992. – 17 жовт.

Саєнко, Д. «Я піду рішучим кроком…» / Д. Саєнко // Наше слово. – Варшава, 1993. – 3 жовт.

Салига, Т. Муза і меч: літературно-критичні нотатки про університетську поезію / Т. Салига // Вокатав: літературно-публіцистичні статті. – Л., 2002. – С. 91-97.

Салига, Т. Нескорена муза: Штрихи до поезії УПА / Т. Салига // Шлях перемоги. – 1994. – 15 квіт.; 1996. – 9 берез.

Семеняк, Г. Тут його коріння / Г. Семеняк // Вітражі: Храм книги – 2. – Бережани; Т. – 1999. – С. 154-157.

Федотюк, П. Крицева ніжність / П. Федотюк // Наш час. – 1995. – 19 трав.

Храплива-Щур, Л. Могутня, як смерть, є любов / Л. Храплива-Щур // Поклик сумління. – Л., 1994. – № 35; Гомін України. –1994. – 14 верес.

Шкраб`юк, П. Повстанська муза вчора і сьогодні / П. Шкраб`юк // Українська Повстанська Армія у боротьбі проти тоталітарних режимів. – Л., 2004. – С. 265-275.

Яремчук, І. На шляху до Мирослава Кушніра / І. Яремчук // Дзвін. – 2007. - № 10. – С. 143-145. – Рец. на кн.: Кушнір, М. Невкоєне серце: Поезії. Проза. Матеріали до життєпису / М. Кушнір. – Л.: Галицька видав. спілка, 2005. – 560 с.: іл.

Яросевич, Л. Повернення Мирослава Кушніра / Л. Яросевич // Бережанська земля: іст.-мемуар. зб. – Торонто; Козова. – 1998. – Т. 2. – С. 239-241.

* * *

Дуда, І. Кушнір Мирослав Андрійович (псевдо «Лунь»), 30. 03. 1922, с. Божиків, нині Бережан. р-ну – кін. грудня 1944 – поч. січня 1945, с. Дібча, побл. м. Синява, нині Польща – поет, діяч ОУН і УПА // Тернопільський енциклопедичний словник. – Т., 2005. – Т. 2. – К-О. – С. 306.

Мазурак, Я. Кушнір Мирослав (підпільне псевдо Лунь) – поет / Я. Мазурак // Мазурак, Літературна Бережанщина: біограф. довід. – Бережани, 2000. – С. 67-68.

* * *

Меморіальна таблиця Мирославові Кушніру: [відкрита у с. Божиків Бережанського р-ну] // Русалка Дністрова. – 1996 . – № 18 (жовт.).

***

http://uk.wikipedia.org/wiki

http://storinka-m.kiev.ua/article.php?id=284

http://zhnyborody.te.ua/tobl/be/bepoe017.htm

http://www.library.te.ua/library_content/calendar/kalendar02/30-03.htm

http://www.vu.mil.gov.ua/?part=article&id=434

http://www.macsanomat.com/index.php/term

http://www.radiosvoboda.org/content/article/961644.html