Левко Горохівський

батько національно-демократичного руху на Тернопільщині

Я вирішив, що Україна повинна стати самостійною державою, але має будувати комунізм...

Л. Горохівський

Левко Горохівський народився 15 лютого 1943 року (за документами 14.02) в с. Носів Бережанського, нині Підгаєцького району Тернопільської області.

Мати Марія Павлівна – селянка, батько Федір Григорович – столяр.

У підлітковому віці на Левка дуже вплинули розповіді батьків про національно-визвольну боротьбу, про злочини більшовиків у Західній Україні, зокрема, як діставали з річки Золота Липа 40 трупів українців, закатованих у Бережанській тюрмі перед приходом німців у 1941 р. З 17-ти років вирішив, що на території України буде розмовляти виключно українською мовою. З 1959 по 1965 рр. навчався у Львівському політехнічному інституті за фахом інженер-будівельник. Потім керував будівельною групою в проектному інституті м. Тернополя.

Писав вірші, зокрема, на соціально-політичні теми, які пізніше були визнані КГБ антирадянськими. Розповсюджував працю Івана Дзюби “Інтернаціоналізм чи русифікація?” та іншу літературу самвидаву, вів розмови про антиукраїнську політику окупаційної влади.

2 лютого 1969 року разом з Михайлом Саманчуком був заарештований. У справі було допитано понад 100 свідків. Засуджений Тернопільським обласним судом 4 вересня того ж року за ст. 62 ч. 1 КК УРСР до 4 років позбавлення волі в таборах суворого режиму. Звільнений у лютому 1973 р., ще до прибуття в табори в’язнів, арештованих 1972 р. Після звільнення його взяли на облік у міліції.

Психологічні умови на “волі” були гірші, ніж у таборах, тому що там було середовище однодумців. Його часто викликали в КГБ, де вимагали прилюдно засудити своє минуле, та безуспішно.

Під час перебудови і гласності на пропозицію В.Чорновола і М.Гориня завдяки посередництву Лідії Іванюк у липні 1988 р. почав створювати ініціативну групу Української Гельсінкської Спілки (УГС) в Тернопільській області.

Левко Горохівський організовував перші мітинґи в Тернополі, засновував у березні 1989 року Всеукраїнське товариство політичних в’язнів і репресованих, Товариство української мови, „Меморіал”, НРУ. У травні 1989 виготовив національні прапори – саме вони вперше з’явилися на вулицях Тернополя. На першому, присвяченому відродженню УГКЦ, мітингу Горохівського затримали і доставили в міську прокуратуру та Іван Гель закликав учасників мітингу не розходитися, доки не випустять затриманого. Кагебісти вимушені були привезти Горохівського на мітинг, щоб його побачили люди. Суд постановив оштрафувати його на 1000 руб. або заарештувати на 15 діб. Не маючи грошей, Горохівський погодився на арешт. Але чомусь не вдались до репресій.

Левко Горохівський організував збирання підписів за закриття АЕС, за надання українській мові статусу державної, за запровадження українського громадянства, за службу українських юнаків виключно на території України.

В 1988-1990 рр. Горохівський був головою Тернопільської філії УГС, у 1990-1992 – головою обласної організації УРП, в 1992-1995 – заступником голови УРП. Після різкого поправіння керівництва УРП Горохівський виступив одним з ініціаторів створення правоцентристської Республіканської Християнської партії (РХП). Він був членом її Центрального Проводу, головою Тернопільської обласної організації. У липні 1999 р. повернувся в УРП.

У березні 1990 р. і в квітні 1994 р. Левко Горохівський був обраний народним депутатом України від Бережанського в.о. Тернопільської обл., працював у Комісії Верховної Ради з питань державного суверенітету, потім у Комітеті Верховної Ради з питань ядерної політики та ядерної безпеки. Очолював депутатську групу УРП у Верховній Раді, був членом “Народної Ради”, депутатських груп “Конституційний центр”, “Державність”, “Народний Рух України”. Зосереджував свою діяльність на захисті прав виборців. Брав участь у виробленні Декларації про суверенітет, Акта про державну незалежність України, законопроектів про свободу сумління, реабілітацію жертв репресій. Тижневою голодівкою підтримав студентську голодівку в жовтні 1990 р.

З 1998 Левко Горохівський був головою Тернопільського земляцтва в Києві. Почесний професор Тернопільського технічного університету. За заслуги перед батьківщиною в День незалежності 23 серпня 1998 року нагороджений орденом “За заслуги” III ступеня; 18 листопада 2009 – орденом «За заслуги» ІІ ступеня.

Помер 1 листопада 2010 року в Києві.

Шанують пам'ять свого земляка бережанці. Пам’ятну дошку дисиденту, засновнику Української Гельсінської спілки на Тернопільщині, депутату ВР І і ІІ скликань Левкові Горохівському відкрито в Бережанах і розміщено на вулиці, яка віднедавна носить ім’я цього державного діяча. Сотні бережанців прийшли відати шану своєму земляку. Відкрили дошку побратими Горохівського, які працювали з ним в Українській Гельсінській спілці.

Пропонуємо вашій увазі матеріали про життя і творчість Левка Горохівського, які є у фонді нашої бібліотеки та на сторінках інтернету.

Література

Горохівський, Л. Діяльність Української Гельсінської спілки на Тернопільщині та нинішня реалізація принципів УГС / Л. Горохівський. – Т.: Астон, 2009. – 88 с.

Горохівський, Л. На зламі епох. Хроніка громадської та національної активізації на Тернопільщині: ( Із принагідних записів у моєму щоденнику про перші кроки становлення Української Гельсінської спілки на Тернопільщині) /Л.Горохівський. – Т.: Терно-граф, 2011. – 166,[2] с.

Горохівський, Л. Чекай мене, дорого невідома: поезії /Л. Горохівський. – Т.: Астон, 2008. – 103, [1] с.

***

Будар, Т. «На зламі епох» / Т. Будар // Бережанське віче. – 2011. – 16 груд. – (Репрезентація).

Головацький, І. Левко Горохівський громадянин і патріот / І. Головацький // Бережанське віче. – 2011. – 11 лют. – ( Пам’ять).

Горохівський, Я. Допоки живе народна пам'ять / Я.Горохівський // Бережанське віче. – 2012. – 10лют. – ( Постаті ).

Дем’янова, І. Горохівський Левко Федорович / І. Дем’янова //ТЕС. – Т.,2004. – Т.1.А- Й.– С.403– 404.

Овсієнко, В. Відійшов у вічність патріот, незламний борець, світла людина / В. Овсієнко. // Вільне життя. – 2010 листоп.

Околович, І. Левко Горохівський: « Ви нас можете навіть розп’яти, але я від УГС не відступлюся… » / І. Околович // Нова Терноп. газета. – 2010. – 3- 9 листоп.

***

http://maidan.org.ua/static/news/2011/1288618457.html

http://helsinki.org.ua/index.php?id=1288613455

http://www.istpravda.com.ua/articles/2010/11/3/2245/

http://hol-yar.nf.ua/2011-02-09-21-20-00/59--2010/71-2011-04-11-01-00-45/1446-2011-04-18-11-50-27

Підготувала: В. Палій, бібліограф методично-бібліографічного відділу ЦБ