«Навік залишається у слові усе, що гідне шани і любові»

(до Дня української писемності і мови)

2014

У листопаді 1997 року указом Президента України встановлено День української писемності та мови, який відзначають 9 листопада, коли вшановується пам'ять Нестора Літописця. Це один із тих днів, коли кожен має нагоду відчути себе частиною свого народу з героїчною історією, багатою культурою і прекрасною, Богом дарованою мовою.

З мовою тісно пов’язані історія й культура, поняття Батьківщини як держави і як рідного, батьківського краю. Славна і стражденна історія нашого народу, тож і випробувань випало на долю української мови над усяку міру. У світовій історії небагато мов, які зазнали таких масштабних, спланованих на державному рівні заборон. Збереглися численні документальні свідчення утисків і нищення української мови поляками, московітами, більшовиками-комуністами. Відома українська письменниця Оксана Забужко нарахувала 173 урядові постанови, видані за неповні 200 років. Крім того, були ще підзаконні, таємні регіональні укази, директиви, розпорядження, що їх запопадливо впроваджували і виконували на місцях протягом XX століття. Українську мову забороняли, принижували, охрестивши «холопською».

Історія сучасної української літературної мови пов’язана з конкретною датою – виданням у 1798 році «Енеїди» Івана Котляревського. Знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною мовою. Тарас Шевченко відшліфував і збагатив нашу мову. 1840 рік, коли вперше було видано «Кобзар», можна вважати доленосним: відтоді українська літературна мова стала на важкий, але плідний шлях розвитку й унормування.

Українська мова належить до найпоширеніших на планеті й посідає 17-те місце за кількістю тих, хто розмовляє нею. У Європі це одна з шести демографічно потужних мов. Її вивчають у багатьох університетах світу. Проте, ще не всі українці усвідомлюють значущість рідної мови. Часом можна спостерігати цинічно зневажливе ставлення до мови. Адже мова – не лише показник культури людини, а й показник її духовності. Історія доводить, що занепад мови є наслідком духовного зубожіння народу. І саме ставлення до рідної мови – свідчення національної свідомості та рівня культури народу, його цивілізованості. Українська мова в нашій державі стане по-справжньому престижною тоді, коли ми не будемо її соромитися, досконало вивчимо, оволодіємо словниковим багатством, навчимося правильно користуватися її виражальними можливостями і послуговуватимемося в усіх сферах суспільного життя.

Можна довго дискутувати про те, на яких етапах історичного розвитку і хто утискував українську мову, чому вона занепадала. Проте варто прислухатися до слів старогрецького філософа Конфуція: «Замість того, щоб нарікати на темряву, засвіти свою свічку».

	Вихованець, І.Р. Розмовляймо українською [Текст]: мовознавчі етюди / І. Вихованець; післям. А. Загнітка. – К.: Пульсари, 2012. – 160 с.
	У цій книжці йдеться про культуру української мови, типові вади усного і писемного мовлення. У ста десятьох мовознавчих етюдах подано поради стосовно вибору слів, морфологічних форм, синтаксичних конструкцій, словесного наголосу, стилістичних варіантів для найкращого висловлення думки.

Іванишин, В. Мова і нація [Текст] / В. Іванишин, Я. Радевич-Винницький. – Дрогобич: Відродження, 1994. – 218 с.

У наш час у світі спостерігається масове зацікавлення мовними проблемами. Буквально вибухового характеру воно набуло в Україні, особливо у східних її регіонах. Люди свідомо чи інтуїтивно відчувають життєву важливість вирішення цих проблем для перспектив національного розвою. Пропонована праця в лаконічній формі тез широко висвітлює мовознавчу проблематику, пов’язану із суттю, роллю та функціонуванням мови в суспільстві, розкриває механізм денаціоналізації народу на мовному ґрунті, подає науковий матеріал, необхідний кожному громадянинові для вироблення мовознавчого світогляду, належного ставлення до рідної та інших мов.

Коваль, А.П. Спочатку було Слово [Текст]: крилаті вислови біблійного походження в українській мові / А.П. Коваль. – К.: Либідь, 2001. – 312 с.

Крилаті вислови у цьому виданні подаються не в алфавітному порядку, а в такій послідовності, в якій вони вжиті у Біблії, так що читач матиме змогу уявити, як побудовано Біблію, яким є зміст і стиль викладу кожної частини. У висловах фіксуються зміни у змісті і формі, які відбулися за час їх існування в українській мові; усі наявні значення висловів ілюструються цитатами з творів українських письменників.

	Наумчук, М.М. Словник-довідник основних термінів і понять з методики української мови [Текст]: навчально-методичний посібник / М.М. Наумчук. – Тернопіль: Астон, 2008. – 132 с.
	Словник-довідник з методики української мови містить найважливіші поняття методики рідної мови для початкової школи. У ньому розкривається зміст 370 основних понять і термінів, якими оперує початкова школа.

	Новий довідник [Текст]: українська мова та література. – К.: ТОВ «Казка», 2005. – 864 с.
	«Новий довідник» стане в пригоді в тих ситуаціях, коли треба буде швидко знайти зрозумілу та вичерпну відповідь на численні питання, що стосуються сучасної вітчизняної філологічної сфери. Видання годиться й для реферативного навчання, адже містить цікаві факти, які дають змогу по-новому підійти до висвітлення багатьох проблем.

Огієнко, І. Історія української літературної мови [Текст] / І. Огієнко; упоряд., автор передм. і коментарів М.С. Тимошик. – К.: Наша культура і наука, 2004. – 436 с.

У книзі автор показав той тернистий шлях, яким пройшла українська мова в умовах століть заборон, утисків, і обмежень, дослідив феномен незнищенності її як «душі нації», «найціннішого скарбу» народу. Водночас переконливо з’ясовується, яких негативних наслідків завдали процесові творення літературної мови репресії цензурних відомств царської Росії та політика партійно-більшовицького терору проти українського відродження в 20-30-х роках XX століття.

	Пономарів, О. Культура слова [Текст]: мовностилістичні поради: навч. посібник. – К.: Либідь, 2002. – 240 с.
	У книзі даються поради щодо вибору слів, вимовних, наголосових та морфологічних варіантів, синтаксичних конструкцій для найкращого висловлення думки в різних стилях української літературної мови.

	Радевич-Винницький, Я. Україна: від мови до нації [Текст] / Я. Радевич-Винницький. – Дрогобич: Відродження, 1997. – 360 с.
	У книзі розглядаються історіософські, соціально-політичні, культурологічні, етнопсихологічні та інші проблеми буття нації крізь призму мови як домінантної ознаки етнічних і етно-політичних спільнот. У широкому світовому контексті екзистенції цих спільнот висвітлюється центральне питання книги: «Який сенс має існування українців як нації у світі?»

Соколовська, Ж.П. У ділове спілкування – державну мову [Текст] / Ж.П. Соколовська, В.В. Власенко, Л.Ф. Щербачук. – К.: Грамота, 2004. – 296 с.

Актуальність пропонованого посібника зумовлена практичними потребами: допомогти державним службовцям, посадовим особам усіх рівнів при здійсненні своїх повноважень говорити й писати державною українською мовою грамотно. Посібник охоплює найважливіші питання офіційно-ділового спілкування сучасною українською мовою. Правильність мовлення, культура мовлення є обов’язковою умовою будь-якого спілкування.

	Сучасна українська літературна мова [Текст]: підручник / за ред. М.Я. Плющ. – 6-те вид. - К.: Вища школа, 2006. – 430 с.
	У підручнику викладено всі основні теоретичні питання курсу: про українську мову як національну мову українського народу та її походження і розвиток, фонетичну і фонологічну системи, словниковий склад, граматичну будову й словотвір.

Ткаченко, О.Б. Українська мова і мовне життя світу [Текст] / О.Б. Ткаченко. – К.: Спалах, 2004. – 272 с.

Працю присвячено розвиткові й сучасному станові української мови в усіх труднощах її становлення, що дістають всебічне висвітлення в зіставленні з відповідними ситуаціями інших мов світу. У книзі є розділи: «Місце України й української мови на карті світу»; «Історія України й української мови в найголовніших особливостях» (історіософічні підсумки); «Перспектива мовного розвитку людства і майбутнє української мови»; «Шляхи мовного самоствердження народів світу і становище української мови»; «Мовне самоствердження українців на тлі історичного досвіду народів світу»; Додаток. «Чи можуть бути в Україні дві загальнодержавні мови?»

Бібліограф читального залу Мороз З.І.